Рутенія
Руте́нія — екзонім східнослов'янських територій Русi в історичних джерелах, написаних латиною.[1]
У європейських рукописах XI століття Руте́нія використовувалась для опису східнослов'янської території древньої Русі. [2] Згадується по відношенню до Галицько-Волинської Русі, в грамоті угорського короля за 1261 р.[3] На теренах Західної України, в Галичині та Закарпатті, населення слов'янського походження називалося русинами (лат. Ruthenus; мн. Rutheni). Ця назва пізньою латиною зберігається і в ХХ столітті, коли французи «русинами» називали слов'янське населення Галичини, Великого князівства литовського та Угорщини, та, відповідно, країну, де вони жили — Ruthenia.
В історичній схемі українсько-польського автора XVI століття Станіслава Оріховського до територій, наданих Александром Македонським за так званою Грамотою Александра Македонського слов'янам, зараховувалася Рутенія (Русь). Причому появу цієї грамоти Оріховський пов'язував із перемогою «полководців» Александра Македонського (якому приписував слов'янське походження) — Чеха, Леха, Руса (Роксолана).
Німецько-український словник, виданий у 1912 році в Чернівцях, має заголовок: Deutsch-ukrainisches (-ruthenisches) Wörterbuch. Виданий у Вісбадені 1962 року словник Der Sprachbrockhaus (с. 565) подає: der Rutene, Ruthene, n/n Ukrainer (українець); французький словник Noveau Petit Larousse (Париж, 1969), згадує слово Ruthene як прикметник від Ruthenie (с. 914), та подає пояснення: Ruthenie region orientale de la Tchecoslovaquie (v. Ukraine subcarpatique)(с.1659). В англійському словнику New Standard Dictionary of the English Language (Нью-Йорк і Лондон, 1947) знаходимо подібні пояснення.
Енциклопедія українознавства подає: Rutheni (латинське Rutheni, Ruteni) синонім назви «русини, українці». Більше того, підкреслюється, що з кінця XIX — на початку XX століття назви «рутени, рутенський» (нім. Ruthenen, фр. Ruthenes і англ. Ruthenians) вживали для того, щоб відрізняти термін «русини, руський» від «росіяни, російський». Винятків слововживання, що Rutheni — «українці», практично не має. Зазначимо, що грецька назва Русі — Rosia використовувалася по відношенню до Великого князівства Московського, однак також поширеною була назва лат. Muscovia (Московія).
«Рутенія» на географічних картах
1325-1339 рр. Ангеліно Дульсерт. На його першій карті-портолані Середземного та Чорного морів є напис «RUTENIAM» (біля витоків Дніпра). На третій карті-портолані (1339 р.) Середземного та Чорного морів є теж напис великими літерами RUTENIA (біля витоків Дніпра).[4]
1367 р. Карта братів Франциска та Домініка Піццигані. Написи: «Rossia», «Rutenia qu Rossia» і, двічі, «Rutenia q Rossia», де «qu» і «q» є скороченням від «quasi». Це можна перекласти як «Рутенія можливо Русь» (укладачі карти чомусь не були впевнені в правильності такого порівнювання назв однієї території). Можливо, в силу звички до чисто латинського «Rutenia».[4]
Див. також
Примітки
- Magocsi, Paul R. (1 січня 2010). A History of Ukraine: The Land and Its Peoples (англ.). University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-1021-7.
- Ebbo; Herbordus (1920). The Life of Otto, Apostle of Pomerania, 1060-1139 (англ.). Society for promoting Christian knowledge.
- Яковенко, Наталя.Вибір імені versus вибір шляху (Назви української території між кінцем XVI — кінцем XVII ст.
- Байцар Андрій.Рутенія — давня назва українських земель (карти XIV—XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/02/xiv-xvii.html
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Байцар Андрій.Рутенія — давня назва українських земель (карти XIV—XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/02/xiv-xvii.html
- Диба Юрій Формування території «Руської землі» ІХ — Х ст. у контексті функціонування трансєвропейського торговельного шляху Булгар-Київ-Реґенсбурґ
- Диба Юрій Географія початкової русі за східними джерелами
Посилання
- Українські науковці протестують проти визнання «русинів» як окремої національності
- Русини
- Руска Матка (русин.)
- Май Панчук. Політичне русинство в Україні
- Євген Наконечний. Украдене ім'я. Чому русини стали українцями.
- Василь Балушок. Як русини стали українцями // Дзеркало тижня, № 27, 2005
- Результати перепису населення України 2001 року
- Рутенія[недоступне посилання з квітня 2019] (англ.)