Рух Чаювання

Рух Чаювання (англ. The Tea Party movement (TPM)) — американський популістський[1][2][3] політичний рух. Прийнято вважати, що він поєднує ідеологію консерватизму і лібертаріанства[4][5]. Учасників Руху чаювання називають «чаювальниками».

Учасники акції протесту Руху Чаювання навпроти Капітолію 12 вересня 2009

Рух чаювання:

• спонсорував протестні акції Руху чаювання і підтримує ідеологічно близьких кандидатів на виборах починаючи з 2009;[6][7][8]
• бажає зменшення державних витрат;[9][10]
• виступає проти прогресивного оподаткування;[10]
• бажають зменшити державний борг і бюджетний дефіцит;[9]
• бажає встановлення чіткого тлумачення Конституції США, щоб під неї неможливо було підлаштувати новітні сумнівні суспільні тенденції.[11]

Назва «Рух чаювання» походить від Бостонського чаювання, що було протестом американських колоністів проти вибіркового оподаткування британською метрополією торгівлі чаєм[12]. Кажуть також, що Tea в назві «Tea Party» розшифровується як «Taxed Enough Already» (Уже Вистачає Податків)[13][14].

Рух Чаювання має власні депутатські групи в Палаті представників і Сенаті Сполучених Штатів[15]. Багато з членів цих депутатських груп були обрані на виборах Конгресу 2 листопада 2010. Багато з цих обраних ніколи до цього не займалися політикою.

Рух Чаювання не має централізованого керівництва а є вільним об'єднанням численних загальнонаціональних і місцевих політичних груп з не завжди однаковими ідеологіями і цілями. Рух Чаювання є показовим прикладом ініціативи знизу[16].

Найвідомішими лідерами Руху Чаювання є республіканці Сара Пейлін, Мішель Бахман і Дік Ермі. Станом на 2010 Рух Чаювання не був оформлений як політична партія, але загалом підтримував кандидатів республіканців[17].

Опитування від Gallup виявило, що близько 80 % «чаювальників» є членами Республіканської партії[18][19]. Багато експертів, включно з гендиректором Gallup Френком Ньюпортом, вважають, що Рух Чаювання не є новою політичною течією, а є ребрендингом традиційного правого крила республіканців[18][20][21]. У жовтні 2010 згідно з Washington Post організатори місцевих дебатів Руху Чаювання з'ясували, що 87 % учасників незадоволені провідними кандидатами на президентство від республіканців і що це незадоволення було важливим чинником того, що Рух Чаювання настільки прогресував[22]. Проте незадоволення лідерами республіканців значно поступається у «чаювальників» незадоволенню Президентом США Бараком Обамою. Значна частина «чаювальників» вважає, що Барак Обама народився за межами США (а, отже, не мав права балотуватися на посаду Президента США)[23][24] (попри показане свідоцтво про народження, згідно з яким він народився на Гаваях). Частина «чаювальників» вважає, що Барак Обама не християнин.^{[джерело?]}

Однією з ключових позицій «чаювальників» є опонування підвищенню гранично допустимої межі державного боргу США. Частина з них виступала за внесення поправки до Конституції США, що б обмежувала державні витрати.