Ручко Гнат Омелянович

У 17 років виїхав по найму до Кубані, де працював у заможних господарствах і рибальських артілях. 1914 року Ручка мобілізували до армії та відправили на німецький фронт. Займався самоосвітою, командири призначили його санітаром роти, 1916 року направлений до школи військових фельдшерів у Харкові. Курси закінчив 1918 р., продовжив службу в червоній армії. 1920 року демобілізується і вступає до робочого факультету в Харкові, 1921 р. — на другий курс Харківського медичного інституту.

1925 року закінчив Харківський медичний інститут. 1926 р. вступив до аспірантури, яку закінчив 1929 року із захистом дисертації. У 1926-29 роках виїжджав на епідемії черевного тифу та шигельозу до Макіївки, Юзівки, Луганська, робітничих селищ Донбасу.

Працював у Харківському науково-дослідному бактеріологічному інституті та в Берліні у бактеріологічному інституті імені Роберта Коха, у 1933—1937 рр. — директор Київського бактеріологічного інституту.

Пізніше репресований за нібито «участь в антирадянській організації, боротьбі проти партії й радянської влади шляхом бактеріодиверсії; шкідницькій діяльності в галузі мікробіології». Розстріляний, реабілітований посмертно.

Праці присвячено мінливості й бактеріофагії мікроорганізмів, зокрема бактеріофагії збудників шигельозу.

• Гамалія, В. М. (2010). Гнат Омелянович Ручко (1883-1937): Трагічна доля вченого. Мікробіологічний журнал 72 (3): 66–74.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С. 144—145.