Рюмін Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Рю́мін (12 липня 1874, село Велика Усмань, Воронезька губернія 8 квітня 1937[1], Миколаїв) — російський інженер, педагог. Здобув широку популярність як популяризатор науки і техніки.

Рюмін Володимир Володимирович
Народився 29 червня (11 липня) 1874
Воронезька губернія, Російська імперія
Помер 8 квітня 1937(1937-04-08) (62 роки)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність інженер, педагог

Біографія

Володимир Рюмін народився в селі Велика Усмань Воронезької губернії в родині інженера-технолога Володимира Володимировича Рюміна-старшого. Незабаром після цього сім'я Рюміних переїхала до Москви, а потім у Польщу. Володя закінчив Вище ремісниче училище в місті Лодзь.

1891 року — черговий переїзд, цього разу в Миколаїв.

Володя хотів піти стопами батька і вирішив вступати до Харківського технологічного інституту. Не пройшов за конкурсом, але завдяки своїй завзятості все ж із третього разу вступив.

1899 року закінчив хімічне відділення цього інституту, після чого вступив на посаду інженера на пороховий завод у Миколаєві. Одночасно викладав у Миколаївському залізничному училищі, і зрештою вирішив повністю присвятити себе педагогіці. Викладав у кількох навчальних закладах, головним з яких для Володимира стало Миколаївське механіко-технічне училище.

Володимир Володимирович був прогресивним педагогом-новатором: ставив незвичайні досліди, стежив за новинами зі світу техніки, і ділився ними з учнями, розробляв власні оригінальні методики викладання.

З настанням нового століття Володимир Рюмін приділяє дедалі більше уваги популяризації науки. Почавши з написання навчальних посібників з хімії, мінералогії, електротехніки і технології, незабаром починає редагувати й видавати науково-популярний журнал «Фізик-аматор» (спільно з К. Чернишовим), а через шість років — «Електрика і життя». Попри специфічність назв, тематика цих журналів не обмежувалася темами, винесеними на обкладинку, а була досить широкою, науково-популярною. До роботи над журналами залучалися фахівці, ентузіасти різних галузей науки.

У 1910—1917 роках Рюмін видавав серію брошур з технології різних кустарних і домашніх виробництв: миловаріння, виготовлення лампадної олії, фарб, бетону, оздоблювальних матеріалів. Тоді ж виходили адресовані найширшій читацькій аудиторії книги «Хімія навколо нас», «Техніка навколо нас», «Дива техніки», «Дива сучасної електротехніки», «Бесіди про магнетизм» і «Бездротовий телеграф», «Практична мінералогія», «Популярні наукові нариси й оповідання». Писав він і серйозніші роботи, для фахівців — хіміків, мінералогів, електротехніків, інженерів транспорту.

Після 15 років служби в училищі Володимир Рюмін звільнився за станом здоров'я, але від просвітницької діяльності не відійшов, зосередившись на літературній популяризації науки. Нарівні з Я. Перельманом, В. Прянишниковим і М. Риніним Володимир Володимирович належав до небагатьох фахівців, які твердо вірили в ідеї К. Е. Ціолковського і гаряче їх пропагували. Більше того, саме Рюмін першим «титулував» Ціолковського «основоположником космонавтики»[2].

Володимир Рюмін — автор багатьох статей у журналах «У майстерні природи», «Знання — сила», «Природа і люди», «Техніка — молоді» тощо, а також фантастичних та пригодницьких оповідань. Книги Рюміна «Цікава хімія» і Перельмана «Цікава геометрія на вільному повітрі» відкрили в 1926 році відому серію «Цікава наука». За 10 років ця робота Рюміна витримала 7 перевидань, ставши найпопулярнішою з його праць.

1966 року дружина Володимира Рюміна, Тетяна, впорядкувала його архівний фонд і подарувала Державному архіву Миколаївської області. Виявлені серед інших архівних документів фонду неопубліковані твори підготувала до публікації директорка архіву, докторка історичних наук Лариса Левченко[3].

На могильному пам'ятнику Володимира Рюміна в Миколаєві написано: «Тут похований заслужений педагог, діяч науки, друг і пропагандист ідей К. Е. Ціолковського В. В. Рюмін. 1874—1937».

Вибрана бібліографія

  • Найпростіші досліди з хімії (рос. Простейшие опыты по химии). М. 1910
  • Рюмін В. В. Для юних хеміків. — Харків; Київ : Молодий більшовик, 1932. — 104 с. — 10000 прим.
  • Хемія навкруги нас. — Х.-Од.: Дитвидав, 1934.
Серія «Цікава наука»
  • Цікава хімія (рос. Занимательная химия). 1926. (втримала 7 видань, останнє — 1936 р.)
    • Рюмін В. Цікава хемія : Спроби та розваги з галузі хемії / З 4-го рос. видання переклав К. Шмиґовський. — Харків, Київ : Державне видавництво України, 1930. — 152 с. — 5000 прим.
    • Цікава хемія. — Х.-К.: Молодий більшовик, 1932.
  • Цікава техніка наших днів (рос. Занимательная техника наших дней) (втримала 3 видання, останнє — 1934 р.)
  • Цікава хімія. Досліди й розваги з галузі хімії (рос. Занимательная химия. Опыты и развлечения из области химии) (втримала 5 видань, останнє — 1932 р.)
  • Цікава електротехніка вдома і саморобні електричні прилади (рос. Занимательная электротехника на дому и самодельные электрические приборы) (втримала 3 видання, останнє 1929 р.)
  • Цікава електротехніка. Досліди і розваги в галузі електротехніки (рос. Занимательная электротехника. Опыты и развлечения в области электротехники) (втримала 3 видання, останнє 1929 р.)
  • Цікава електротехніка на будівництві (рос. Занимательная электротехника на стройке) (одне видання, 1937 р.)

Посмертні видання

  • В. В. Рюмин. Тайна Атлантов. — Миколаїв: Вид. Ірини Гудим, 2020—284 с. — ISBN 978-617-576-138-0.

Примітки

  1. Левченко, Лариса. Владимир Рюмин. Николаев Литературный (рос.). Процитовано 7 березня 2021.
  2. «Наука и жизнь», 1976, № 7.
  3. вийшла накладом книга «Тайна атлантів» В.Рюміна. Державний Архів Миколаївської області. 29 січня 2021. Процитовано 7 березня 2021.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.