Рядченко Іван Іванович
Рядченко Іван Іванович (1924—1997) — український письменник писав російською мовою.
| Рядченко Іван Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
25 січня 1924 Київ, Українська СРР, СРСР | |||
| Помер |
3 червня 1997 (73 роки) Одеса, Україна | |||
| Поховання | Друге християнське кладовище Одеси | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Народився 25 січня 1924 року в Одесі в родині моряка. Помер 1997 року там же. Учасник Німецько-радянської війни. Навчався у Львівському державному університеті (1945–1949). Плавав на кораблях Одеського пароходства, працював на Одеській кіностудії. Був членом Спілки письменників Україниі деякий час очолював Одеську письменницьку організацію.
Друкувався з 1952 року. Опублікував збірки віршів «Прапор над ратушею» (1949), «Наперекір війні» (1952), «Назустріч штормам» (1956), «Перше кохання» (1957), «Доки на світі є війна» (1958), «Нащадки перемоги» (1958), «Тривоги серця мого» (1962), «Вулиці впадають в океан» (1963), «Лірика мандрів» (1964), «Кроки» (1966), «Солодка сіль» (1967), «Після урагану» (1969), «Відголоси океану» (1969); віршованих драм «Обіцяна зірка» (1961) та «Місто гарних» (1962). Його лірика мала переважно громадянський характер, відзначалася публіцистичністю. Автор сценаріїв фільмів «Координати невідомі» (1957) та «Якщо є вітрила…» (1969), текстів пісень до стрічок: «Матрос зійшов на берег» (1957), «Зміна починається о шостій» (1958), «Дивак-людина» (1962), «Про Вітю, про Машу та морську піхоту» (1973). Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеню, Червоної Зірки, «Знак Пошани», медалями.