Ряппо Ян Петрович

Меморіальна дошка Яну Ряппо на фасаді Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди

Народився 30 березня (11 квітня) 1880 року. У 1899—1904 роках працював у Санкт-Петербурзі на заводі Вестінгауза, брав участь в революційному русі.

1909 року закінчив історико-філологічний і східних мов факультети Петербурзького університету, працював викладачем в Естонії і Санкт-Петербурзі.

Учасник Першої світової війни, прапорщик російської імператорської армії.

Член партії РСДРП (меншовиків-інтернаціоналістів) з 1917 року.

З 1917 на керівній радянській роботі в Українській СРР.

У березні — листопаді 1917 року — голова виконавчого комітету Миколаївської Ради робітничих і військових депутатів. У листопаді 1917 — березні 1918 року — начальник військово-революційного штабу Миколаївської Ради, заступник голови Миколаївської Ради і виконкому, комісар народної освіти.

У 1918—1919 роках — на підпільній роботі в Катеринославі, Миколаєві, Одесі, Проскурові, був начальником підпільного штабу робітничих батальйонів міста Миколаєва. Служив у Червоній армії військовим комісаром, був членом Ради Оборони і виконувачем обов'язків начальника штабу 58-ї стрілецької дивізії. Учасник громадянської війни на Україні.

Член РКП(б) з 1920 року.

У 1920 році — Одеський губернський військовий комісар; завідувач Одеського губернського відділу народної освіти.

У 1921—1928 роках — 2-й заступник народного комісара освіти Української СРР і одночасно (1922—1927) головний редактор педагогічного журналу «Шлях освіти—Путь просвещения».

Окремої уваги заслуговує внесок Яна Ряппо у створення Українського науково-дослідного інституту педагогіки. На першій виїзній сесії в м. Києві 25 січня 1926 р. Державний науково-методологічний комітет Наркомосу, очолюваний Яном Ряппо, разом із пленумом Управління науки розглянув питання про організацію цього наукового закладу як єдиного науково-педагогічного центру, що на науковій основі мав вирішувати тогочасні педагогічні проблеми. Вже 2 квітня 1926 р. Держнаукметодком ухвалив постанову про створення УНДІПу. Після організаційного оформлення УНДІПу Я. П. Ряппо очолив у ньому секцію системи освіти (1926–1928). Українську радянську систему освіти, опрацьовану Григорієм Гриньком, Ряппо дещо доповнив, зокрема у ділянці професійної освіти, і захищав її, як систему переходового періоду.

З жовтня 1929 року очолював комітет УСРР по винахідництву.

На 1930 рік — член Колегії Народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції (РСІ) УСРР, керівник групи промисловості та праці ЦКК КП(б)У—РСІ УСРР.

5 лютого 1932 — 17 лютого 1934 року — народий комісар легкої промисловості Української СРР.

Потім перебував на керівній роботі в Києві, Уфі та Москві.

До 1948 року — директор центрального науково-методичного кабінету заочного навчання Міністерства освіти Української РСР.

Потім — на пенсії.

«Реформа высшей школы на Украине в годы революции 1920-24» (1925), «Система народної освіти в Україні» (1926), «Проблема профессионализма и политехнизма в советской школьной системе» (1929) і інші

• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.