Гринько Григорій Федорович
Григо́рій Фе́дорович Гринько́ (18 (30) листопада 1890, Штепівка, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 15 березня 1938, Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР) — економіст, радянський діяч, голова Держплану УСРР, Міністр фінансів СРСР. Жертва сталінського терору. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1924—1925 роках. Член ЦК КП(б)У в 1925—1927 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках.
Григорій Федорович Гринько | |||
![]() | |||
| |||
---|---|---|---|
18 жовтня 1930 — 16 серпня 1937 | |||
Попередник: | Микола Брюханов | ||
Наступник: | Влас Чубар | ||
| |||
14 серпня 1923 — липень 1925 | |||
Попередник: | Ян Гамарник | ||
Наступник: | Пантелеймон Свистун | ||
| |||
1920 — 1922 | |||
| |||
1922 — 1923 | |||
Народження: |
18 (30) листопада 1890 Штепівка, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | ||
Смерть: |
15 березня 1938 (47 років) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР | ||
Поховання: | Розстрільний полігон «Комунарка» | ||
Національність: | українець | ||
Країна: |
![]() ![]() | ||
Освіта: | ХНУ імені В. Н. Каразіна | ||
Партія: | КП(б)У (з 1919) | ||
Діти: | Неупокоєва Ірина Григорівна | ||
Автограф: | ![]() | ||
|
Біографія
Народився 18 (30) листопада 1890 року в родині службовця в селі Штепівка Лебединського повіту Харківської губернії. У 1900 році закінчив Лебединську початкову школу, а у 1909 році — 2-у Харківську гімназію.
Навчався на історико-філологічному факультеті Московського (1909—1912) та Харківського університетів (1912—1913), але жоден з них не закінчив, 1913 року був виключений із університету за участь у студентських заворушеннях.
З жовтня 1913 по серпень 1914 року — рядовий Катеринославського гренадерського полку в Москві, а з серпня по грудень 1914 року — на Південно-Західному фронті. З грудня 1914 по листопад 1917 року — молодший офіцер Катеринославського гренадерського полку російської імператорської армії на Західному фронті. Учасник першої світової війни.
Член УПСР із 1917 року, належав до її лівого крила.
З грудня 1917 по січень 1919 року — учитель Харківської єврейської суспільної гімназії.
У січні — липні 1919 року — заступник завідувача комітету народної освіти в місті Харкові.
З 1919 року член Української комуністичної партії (боротьбистів). Пізніше, як представник ЦК боротьбистів, входив до вищих органів УСРР — Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК), Всеукраїнського ревкому.
З липня по вересень 1919 року — член колегії Народного комісаріату освіти УСРР.
Член РКП(б) з серпня 1919 року (за іншими даними, з 1920 року).
У вересні — грудні 1919 року — член Московського бюро Української комуністичної партії (боротьбистів). У грудні 1919 — лютому 1920 року — член Всеукраїнського революційного комітету в Серпухові, Курську та Харкові.
Очолював з 16 лютого 1920 року по 20 вересня 1922 року Народний комісаріат освіти УСРР[1].
З грудня 1922 по серпень 1923 року — голова Державної планової комісії УСРР. У 1923 році за редакцією Гринька виходив журнал «Червоний шлях».
З 14 серпня 1923 до липня 1925 року був головою Київського губернського виконкому, водночас — головою Київської міської ради. Під час його правління відбулася адміністративно-територіальна реформа, і на частині колишньої Київської губернії створили Київську округу.
З липня 1925 по грудень 1926 року — голова Державної планової комісії УСРР та заступник голови Ради народних комісарів УСРР.
З грудня 1926 по грудень 1929 року — заступник голови Державної планової комісії СРСР у Москві.
З 16 грудня 1929 по жовтень 1930 року — заступник народного комісара землеробства СРСР.
![](../I/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_1936.jpg.webp)
18 жовтня 1930 – 13 серпня 1937 року — народний комісар фінансів СРСР.
17 серпня 1937 року заарештований у справі так званого «антирадянського правотроцькистського блоку», 15 березня 1938 року розстріляний.
15 липня 1959 року реабілітований за відсутністю складу злочину.
- Купюра 5 карбованців Держбанку СРСР, 1934, до арешту Наркомфіна Г. Гринька
- Купюра того ж номіналу випуску 1937 року
- Підпис Гринька, що зник з купюр після його арешту
Див. також
Примітки
- Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. — т. 1 (1917—1943 рр.). — К.: Видавець Ешке О. М., 2002. — С. 133—168. — ISBN 966-557-096-Х.
Джерела
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 рр. / упорядники: Кальницький М., Кульчицький С., Вортман Д., та інші. // мультимедіа CD. — Київ, 2002.
- Карамаш Сергій Керівники Києва // Поділ і ми. — 2001. — № 4—5 (41—42). — С. 18—31.
- Косовська Лана Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня.
- Гринько Григорий Фёдорович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)
- Гринько Григорий Федорович // Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг.: справочник / С. Г. Филиппов; под общ. ред. А. Б. Рогинского. — М. : Политическая энциклопедия, 2018. — С. 241—242. — ISBN 978-5-8243-2252-1. (рос.)
- Григорій Гринько. Олександр Шумський: Статті. Промови. Документи / Національна академія педагогічних наук України, Педагогічний музей України; укладачі: В. О. Гайдей, О. П. Міхно; наук. консультант О. В. Сухомлинська. — К. : Педагогічний музей України, 2015. — 172 с. — («Педагогічні републікації»; вип. 2) — ISBN 978-617-7021-33-8.
- М. Виговський Доля наркома-реформатора // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: Зб. наукових праць. — Вип. 1. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 241—250.