Рівнина Ґвіневери

Регіон рівнини Ґвіневери сприяє розумінню геодинаміки Венери та переносу тепла на планеті. Природа розташованих тут структур надає інформацію про типи вулканізму, який пов'язаний зі складом магми, вмістом летких речовин, її взаємодією з корою під час руху, та будовою кори і літосфери.[6] Залежно від геоморфних форм, що спостерігаються на знімках, рельєф можна розділити на три зони з різними геологічними матеріалами: зона хребта, зона з рівнинними матеріалами та зона з вулканами. Є також локалізовані місцевості з кратерними матеріалами, що походять від дев'яти визнаних кратерів. Ці структури також мають відтокові відклади.[7]

Зона хребта на рівнині Ґвіневери складається з залишків матеріалу, що зазнав значної деформації. Лінейовані матеріали містять однин домінуючий напрям тектонічних утворів, а складні лінейовані матеріали містять дві або більше тектонічних структур. Хребет включає найдавніші матеріали, знайдені у цьому регіоні і часто називаємі тессерами.[7] Зону хребта зазвичай характеризують як строкату лінейовану рівнину з великими просторами горбистої топографії, що містять невелику кількість вулканічних куполів, щитів, конусів і лавових потоків. Строката природа хребта є результатом лавових потоків та потокових відкладів в районах з низькими схилами.[8]

Стуктури рівнинної зони включають гряди, розломи та лінеаменти. Лінеаменти мають один домінуючий напрям тектонічних утворів. Тут розміщена зона деформації Бета-Ейстла, що складається з окремих сегментів лінеаментних смуг і овоїдів.

Серед інших структурних утворів є вінця та вінцеподібні утвори, тессери та інші тектонічні форми. У межах цього регіону структури демонструють різні просторові напрями і зустрічаються групами з подібними характеристиками. Напрями Схід-Захід та Південний Схід-Північний Захід є локалізованими у рівнинній зоні. На малюнку ліворуч, зображення А демонструє радіолокаційне зображення північно-східний регіон рівнини Ґвіневери. Зображення В ілюструє виходи тесери зосереджені у східній частині області Бета. Зображення С показує гряди, вони займають низинні регіони, жовті лінії вказують на основні утвори. Зображення D вказує розміщення розривів. Ймовірна причина цих утворів пов'язана з підняттям мантійного плюму. Утвори на цих зображеннях можуть бути пов'язані з променевими розривами та грабенами, що в свою чергу можуть трактуватися як дайкові групи. Інші частини розглядаються як результат тектонічного напруженнями, пов'язанимого з підняттям або ж комбінацією механізмів дайки та підняття.[9]

Вулканізм — це один з основних процесів переносу тепла із внутрішніх частин планет.[10] Аналіз розташування вулканічних відкладень і структур, їх обсяги та їх послідовності забезпечує кількісну оцінку тепловіддачі в просторі та часі. Вулканічна зона рівнини Ґвіневери містить вулкани та менші вулканічні утвори, розміщені на їхніх флангах та вершинах: Атануа, Рхпісунт, Тулі і Вар, і три вінця: Хулда, Маддеракка та Пельозниця. Через розмір потоків з цих великих центрів виверження, існує певна невизначеність стосовно цих відкладів. Відносний вік основних осередків виверження, а також їх порівння з навколишнім середовищем, важко визначити через складну природу потоків, що зливаються разом та переплітаються. Ймовірно, кожен вулкан мав тривалий період активності з кількома основними фазами, що має як результат великі лавові поля, поряд з більш локалізованою активністю, що відбувалася як у основному та бокових жерлах. Геологічне картографування показує загальний перехід від нагірної місцевості до вулканічних рівнин, а потім до щитових вулканів і лавових полей, але також виявляє складну взаємодію між вулканічними та тектонічними процесами.[11]

Поперечний переріз рівнини Ґвіневери від області Бета до гори Гула

Карта геології південної рівнини Ґвіневери