Різдва Богородиці Городищенський чоловічий монастир УПЦ

Різдва Богородиці Городищенський чоловічий монастир УПЦ ― православний чоловічий монастир на честь Різдва Богородиці у селі Городище Хмельницької області. Перебуває у віданні Шепетівської єпархії Української православної церкви.

Різдва Богородиці Городищенський чоловічий монастир УПЦ
50°07′27″ пн. ш. 27°04′10″ сх. д.
Тип споруди монастир
Розташування  Україна, Городище Шепетівського району Хмельницької області
Початок будівництва 1538
Зруйновано 1923
Відбудовано 1941, 1995
Належність УПЦ МП
Різдва Богородиці Городищенський чоловічий монастир УПЦ (Україна)
 Різдва Богородиці Городищенський чоловічий монастир УПЦ у Вікісховищі
Городищенський монастир. Початок XX ст.

Історія монастиря

Село Городище утворилася, очевидно, в XII столітті. Це було для того часу досить велике поселення з укріпленим князівським замком і службами. Городище, власне, є прототипом стародавнього Ізяслава, який звідси перенесли після пожежі до Горині. У 1957 році археологічна експедиція Михайла Каргера розкопала тут дитинець і окольне місто з потрійною лінією валів, з уламками мечів, бойових сокир тощо[1].

В середині XVI століття село належало князю Іллі Костянтиновичу Остожському, синові великого гетьмана литовського Костянтина Острозького. У селі була звкедена церква Миколи Чудотворця. У 1538 році в селі князем Богушем Федоровичем Корецьким був заснований чоловічий монастир ― це відомо з тексту духовного заповіту князя. Ним же був заснований і Корецький жіночий монастир. Городищенський монастир був дерев'яним, часто горів при татарських набігах, потім відновлювався. У 1745 році за рішенням місцевої католицької шляхти дерев'яний монастир знесли і побудували на кошти князів Любомирських і Я. Погрошевського кам'яний для ченців-кармелітів. У 1782 році костел монастиря освятив єпископ луцький Ян Качковський. Монастир отримав від короля села Городище і Пашуки з жителями ― 350 осіб. У 1777 році монастир був приписаний до Гощанського уніатського монастиря[2].

Коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, монастир у 1832 році закрили, а костел переосвятили на православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. У 1858 році сюди перевели черниць з Полонського Успенського монастиря. Монастир отримав землі та лісові угіддя[3].

Священик В. М. Струменський в «Історичному нарисі Городищенського жіночого монастиря з нагоди його 50-річного ювілею 13 липня 1908» розповів про історію перебудови монастиря в православну обитель: «На північній стороні знаходиться головна монастирська Свято-Різдво Богородична церква, вівтарем на північ. Вона має вигляд корабля з двома вежами, а посеред них ікона Святої Трійці. Вежі п'ятиповерхові, висотою до 20 сажень. У правій ― монастирська дзвіниця. В середині храм розписаний фресками. У самому храмі, розділеному поздовжніми колонами на три частини, в середньому його склепінні зображено один із Вселенських соборів. Ця велична картина вражає кожного при вході в храм і підсвідомо змушує забутися і подумки перенестися в ті часи християнства, коли християнська віра і Церква остаточно перемогли своїх ворогів ― єретиків»[4].

При монастирі працювала дворічна школа для дівчаток, були відкрита аптека, невеликий готель. У 1908 році в монастирі було 18 черниць та 112 послушниць. У 1914 році було вже 67 черниць та 167 послушниць. Напередодні 1917 року монастирю належало 365 десятин землі і 3 млини. У ставках розводили рибу[5].

На початку XX століття в Оранієнбаумі під Петроградом було побудовано подвір'я Городищенського монастиря: церква, кам'яний будинок і 4 дерев'яні двоповерхові. Подвір'я закрили в 1932 році. Збереглися лише два дерев'яні будинки[6].

У 1923 році монастир закрили, а до 1936 року там перебував комсомольський санаторій, з 1936 року — військовий госпіталь.

У 1941 році, з приходом німців, монастир було знову відкрито. До 1944 року в ньому жили 32 черниці, в 1954 ― 63, у 1958 ― 70. У червні 1960 року, в пору хрущовської антирелігійної компанії, монастир знову закрили.

І лише в 1990-ті роки відбулось відродження монастиря. У січні 1995 року монастир відкритий як чоловічий. У 2005 році в ньому проживало 20 насельників. Відновлений Богородице-Різдвяний собор, йдуть богослужіння. Відремонтований келійний корпус, працюють трапезна, майстерні, розвивається підсобне господарство[7].

В деякій довідковій літературі монастир помилково ідентифікується з Городищенським монастирем у Рівненському районі.

Святиня

Місцевопочитаєма ікона Божої Матері «Семистрельна».

Примітки
  1. Каргер М. К. Древнерусский город Изяславль в свете археологических исследований 1957—1964 // Тезисы докладов советской делегации на I международном конгрессе славянской археологии в Варшаве. ― М., 1965
  2. Православные русские обители. Полное иллюстрированное описание всех православных русских монастырей в Российской империи и на Доне. СПб., 1910. С. 555
  3. Монастыри и храмы Украинской православной церкви
  4. Городищенский монастырь Шепетовской епархии. Архів оригіналу за 25 липня 2013. Процитовано 7 серпня 2018.
  5. Городищенский монастырь в Православной энциклопедии
  6. Ораниенбаум: исторический очерк. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 7 серпня 2018.
  7. Возрождение жемчужины духовности[недоступне посилання з квітня 2019]

Література
  • Вечная память почившим: [Иоанна (Диденко), схиигумен (бывший игумен Городищенского монастыря Черновицкой епархии)] // Журнал Московской патриархии, 1980, № 4. С. 18. (рос.)
  • Монастыри Русской Православной Церкви. Справочник-путеводитель. Общество сохранения литературного наследия. — М., 2011. — С. 563. (рос.)
  • Сендульский А. Село Городище Заславского уезда // Волынские епархиальные ведомости. — 1875. — № 1. — С. 9-10. (рос.)
  • Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. ― Почаев, 1893. — Т. 3: Кременецкий и Заславский уезды. — С. 640—646. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.