Ріхард Курант
Ріхард Ку́рант (нім. Richard Courant; 8 січня 1888, Люблінець, Німецька імперія, нині Польща — 27 січня 1972, Нью-Йорк, США) — німецький та американський математик, педагог і науковий організатор.
Ріхард Курант | |
---|---|
нім. Richard Courant | |
Ріхард Курант | |
Народився |
8 січня 1888[1][2][…] Люблінець, Люблінецький повіт, Сілезьке воєводство[3] |
Помер |
27 січня 1972[3][1][…] (84 роки) Нью-Рошелл, Вестчестер, штат Нью-Йорк, США[3][2] |
Країна | Німецька імперія, Веймарська республіка, США |
Національність | німець |
Діяльність | математик, викладач університету |
Alma mater | Геттінгенський університет |
Галузь | математика |
Заклад | Нью-Йоркський університет[2], Геттінгенський університет[2] і Кембриджський університет[2] |
Вчителі | Давид Гільберт |
Відомі учні | Mary Taylor Slowd[4] |
Членство | Академія наук СРСР, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Нідерландська королівська академія наук і Національна академія наук США |
Діти (4) | Ernest Courantd |
Родичі | Карл Рунге, Jürgen Moserd, Theodore James Courantd і Paul Courantd |
Нагороди | |
Ріхард Курант у Вікісховищі |
Біографія
Ріхард Курант народився в єврейській родині. В 1890-х роках сім'я часто переїжджала: — в Глац, Бреслау, потім в Берлін (1905).
Ріхард залишився в Бреслау та вступив до університету Бреслау, але зрозумівши, що якість навчання там недостатньо висока, продовжив навчання спочатку в Цюріхському, потім в Геттінгенському університетах. В Геттінгені Курант став учнем і помічником Д. Гільберта. В 1910 він здобув докторський ступінь за роботу «Про застосування принципу Діріхле до проблеми конформних відображень». В 1914 він в складі армії кайзерівської Німеччини брав участь в Першій світовій війні, відбуваючи службу на французькому фронті. Демобілізувавшись в 1919 році, Курант дістав призначення на посаду професора в університеті Мюнстера. В 1920 році він повернувся до Геттінгену.
З 1920 по 1933 рік він був професором Геттінгенського університету. Але після приходу нацистів до влади в Німеччині та розгрому Математичного інституту в Геттінгені Куранту довелося емігрувати. Один рік він провів в Кембриджі, потім переїхав до США.
З 1935 року Курант працював професором в Нью-Йоркському університеті. В Нью-Йорку Куранту було доручено створити спеціальний математичний інститут при Нью-Йоркському університеті. Курант, ставши першим директором інституту, залучив до роботи деяких своїх учнів та колег з Німеччини. Серед них були такі талановиті математики, як Курт Отто Фрідріхс, Джеймс Джонстон Стокер. До 1946 року, окрім чисто математичних досліджень та викладання, в інституті велася робота щодо проблеми використання математики в військовій справі. В 1958 році, коли Куранту вже було 70 років, він залишив пост директора Математичного інституту, але продовжив активне співробітництво з ним. В 1964 році інститут дістав назву Курантовський інститут математичних наук (англ. The Courant Institute of Mathematical Sciences).
В 1963 році відвідав СРСР в зв'язку з участю в Радянсько-американському симпозіумі по диференціальним рівнянням з частинними похідними, в 1966 році Курант став іноземним членом АН СРСР.
Основні наукові результати Куранта пов'язані з конформними відображеннями, та крайовими задачами для рівнянь математичної фізики.
Серед учнів Куранта найбільш відомі М.Крускал, Г. Леві, У.Феллер, К. О. Фридріхс, П.Лакс.
Праці
Оригінальні праці
- Über die Anwendung des Dirichletschen Prinzipes auf die Probleme der konformen Abbildung, Inaugural—Dissertation zur Erlangung der Doktorwürde der hohen philosophischen Fakultät der Georg-August Universität zu Göttingen, Göttingen, W. Fr. Kaestner (1910).
- Zur Bergündung des Dirichletschen Prinzipes, K. Gesellschaft der Wissenchaften zu Göttingen. Nachrichten. Math.-Phys. Klasse, 1-7 (1910).
- Über die Anwendung des Dirichletschen Prinzipes auf die Probleme der konformen Abbildung, Math. Ann. 71:2, 145—183.
- Über die Methode des Dirichletschen Prinzipes, Math. Ann. 72:4, 517—550.
- Geometrische und philosophische Untersuchungen über den Raum, Handwörterbuch der Naturwissenschaften 8, 120—123.
- Zur Theorie der kleinen Schwingungen, Z. für Angew. Math. und Mech. 2, 278—285.
- Bemerkung zu meiner Note «Über eine Eigenschaft der Abbildungsfunktionen bei konformer Abbildung», K. Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen. Nachrichten. Math.-Phys. Klasse, 1-2.
- Über ein konvergenzerzeugendes Prinzip in der Variationsrechmmg, K. Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen. Nachrichten. Math.-Phys. Klasse, 144—150.
- Beweis des Satzes, dass von alien homogenen Membranen gegebenen Umfanges und gegebener Spannung die kreisförmige den tiefsten Grundton besizt, Math. Z. 1:2/3, 321—328.
- Über die Lösungen der Differentialgleichungen der Physik, I. Mitteilung, Math. Ann. 85, 280—325.
- Über die Schwingungen eingespannter Flatten, Math. Z. 15:3/4, 195—200.
- The least dense lattice packing of two-dimensional convex bodies, Comm. Pure and Appl. Math. 18:1/2, 339—343. (1965)
- Introduction to calculus and analysis. Interscience, New York, vol. II (with F. John, 1974).
Переклади
- Гурвиц А., Курант Р. Теория функций. — М. : Наука, 1968. — 648 с.
- Курант Р. Геометрическая теория функций комплексной переменной. — Л.-М. : ОНТИ НКТП СССР, 1934. — 370 с.
- Курант Р. Курс дифференциального и интегрального исчисления. — М. : Наука, 1967. — 704+672 с.
- Курант Р. Принцип Дирихле, конформные отображения и минимальные поверхности. — М. : ИЛ, 1953. — 310 с.
- Курант Р. Уравнения с частными производными. — М. : Мир, 1964. — 832 с.
- Курант Р., Гильберт Д. Методы математической физики. — М. : ГИТТЛ, 1951. — 476+544 с.
- Курант Р., Роббинс Г. Что такое математика? Элементарный очерк идей и методов. — М. : МЦНМО, 2001. — 568 с.
Посилання
- Ріхард Курант(англ.) в проєкті «Математична генеалогія».
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Ріхард Курант в архіві MacTutor (англ.)
- Фоторяд на сайті фотоархіву СВ РАН
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Архів історії математики Мактьютор
- Курант Рихард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- https://books.google.cat/books?id=HftdjMNDvwIC&pg=PA308 — С. 308.