Річард Кристофер Керрінгтон

Річард Кристофер Керрінгтон або Каррінгтон (англ. Richard Christopher Carrington; 26 травня 1826, Лондон — 27 грудня 1875, Черт, Суррей) — англійський астроном.

Річард Кристофер Керрінгтон
англ. Richard Christopher Carrington
Народився 26 травня 1826(1826-05-26)
Челсі, Лондон, Англія
Помер 27 листопада 1875(1875-11-27) (49 років)
Черт, Англія
Поховання Вест-Норвудський цвинтар
Країна  Велика Британія
Національність англієць
Діяльність астроном
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж)
Галузь астрономія
Членство Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки: сонячні спалахи
Нагороди Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1859)

Біографія

Закінчив Кембриджський університет (1848). У 1849—1852 — спостерігач в обсерваторії Даремського університету, в 1853—1861 працював у власній обсерваторії в Редхіллі. Член Лондонського королівського товариства (1860). Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1859).

Основні роботи з вивчення Сонця, досліджував рух плям, обертання Сонця і інше. Визначив елементи обертання Сонця і систематичне зростання періоду обертання з геліографічною широтою. Запропонував умовний початковий меридіан для відліку геліографічніх довгот.

Спостерігав розташування зірок, малих планет і комет. Склав і опублікував в 1857 каталог точних розташувань 3735 навколополюсних зірок яскравіших за 11-у величину.

Керрінгтон і Годжсон (Richard Hodgson, Індія) відкрили спалахи на Сонці. Вони одночасно 1 вересня 1859 зареєстрували сонячний спалах такий могутній, що його можна було побачити на тлі яскравої фотосфери в «білому світлі» без застосування світлофільтрів. Такі події вельми рідкісні. Повна енергія такого спалаху становить 1025 Дж (зазвичай 1021 Дж і спостерігати її найчастіше можна в червоних лініях Н2). Нині існує патрульна служба спалахів, що охоплює мережу обсерваторій, які ведуть безперервне спостереження за Сонцем.

У 1863 після тривалих спостережень встановлює, що період обертання Сонця на екваторі становить 24,96 діб, а на широті 35 градусів 26,83 діб, таким чином довів, що Сонце не обертається як тверде тіло, точно визначив (1863) розташування осі обертання Сонця, встановив закономірності в розподілі плям по диску.

Праці
  • Pocket maps, terrestrial and celestial, L., 1864; Observations of the spots on the sun from 1853 to 1861, L., 1864; Catalogue of 3735 circumpolar stars, L., 1857

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.