Річард I (герцог Бургундії)

Походив з династії Бозонідів. Старший син (за іншими відомостями другий) син Бівіна, абата Горця, та Ріхільди, доньки Бозона Старого, графа Арля, Туріна і Валуа. Вуйна Бозона — Теутберга — була дружиною Лотара II.

Його піднесенню сприяв шлюб сестри Ріхільди з королем Карлом II Лисим. У 875 році разом з братом Бозоном супроводжував Карла II до Італії, де той став правителем тамтешнього королівства й імператором. Річард перебував в Італії до 877 року.

У 877 році Бозон, який повернувся до Західно-Франкського королівства, призначив керувати Італією та Провансом Річарда й Гуго Абата, сина Конрада I Старого, графа Осера.

У 879 році Бозон проголосив себе королем Провансу і Нижньої Бургундії. Проте Річард залишився відданий королю Людовику III і в 880 році виступив проти старшого брата. Він захопив Макон, де від імені королів Людовика III і Карломана II розміщує залогу, віддавши його під управління Бернару Плантвелю. Пізніше Річард брав участь у захопленні Ліона і В'єнна.

У 881 році при захопленні В'єнна Річард захопив дружину брата Бозона Ірменгарди разом з дітьми під захист і відвіз їх до Отену, в той час, як Бозон I сховався в Провансі. Близько 883 року (за іншими відомостями в 880 році) як нагороду отримав від короля графство Отен.

У 884 році після смерті Карломана II, Річард підтримав Карла III Товстого, виступивши проти Одо Робертіна, який також намагався стати королем Захіфдно-Франкської держави.

Після смерті Бозона I в 887 році допоміг його удові Ірменгарда стати регентшею королівства Нижня Бургундія при малолітньому синові Людовику III. Того ж року став на бік Карла III Простакуватого проти Одо I Паризького.

У 888 році Річард отримав бургундські графства Труа, Невер. Завдяки одруженню з дочкою Конрада II, графа Осера він в 888 році отримав також графство Осер від брата дружини, Рудольфа I, який проголосив себе королем Верхньої Бургундії, водночас Річард стає світським абатом кількох абатств у Бургундії. Того ж року завдав поразки норманам у битві при Сен-Флорентин.

Водночас разом з сусідніми володарями вимушений був протидіяти набігам норманів. У 892 і 898 роках Річард зміг успішно відбити набіги норманів, а в 911 році в союзі Робертом Нейстрійським і Еблем де Пуатьє переміг норманів під проводом Роллона у битві при Шартрі. Незабаром після цього отримав Діжон та Шалон-сюр-Сон.

У 894 році він захопив графство Лангр, 895 року — Санс і Труа, захопивши архієпископа, який коронував Одо I. До 898 році сюзеренітет Річарда визнавали 17 з 18 бургундських графств. Його підтримка короля Карла Простакуватого призвело до протистояння з Робертінами і графом Вермандуа. Ставши самим могутнім феодалом в Бургундії, він проголошує себе маркізом Бургундії, що було визнано королем Одо I в 892 році.

У 898 році після смерті короля Одо I, Річард міг претендувати на королівський титул, але продовжував підтримувати короля Карла III. Той натомість визнав Річарда маркізом Бургундії. З 901 року став обіймати в королівській раді перше місце.

У 918 році король Карл визнає за Річардом титул графа і герцога Бургундії. Він поширює свій контроль також на єпископства Отен, Лангр і Труа. З цього моменту усі зусилля було спрямовано на зміцнення герцогства зі столицею в Діжоні.

Помер в Осері 1 вересня 921 року, його було поховано в абатстві Сен-Коломб у Сансі. Йому спадкував старший син Рауль.