Річковий транспорт

Річкови́й тра́нспорт, один з основних видів транспорту, що здійснює перевезення вантажів та пасажирів внутрішніми водними шляхами.

Річкове пасажирске судно тип ОМ, канал Москва-Волга.

Перед поширенням залізничного транспорту річковий транспорт був в Україні головним засобом масового транспорту, пізніше занепав. На початку 2000-х рр. становив близько 2 % порівняно з усіма іншими видами транспорту, станом на 2020 рік — від 0,6% до 1,1% за різними оцінками.

Судноплавні шляхи

Довжина річкових судноплавних експлуатованих шляхів на всіх українських етнографічних землях доходить до 6 200 км, у тому числі 200 км каналів. В Україні довжина всіх річок протяжністю 10 км і більше дорівнює 90 400 км, судноплавних водних шляхів 4 800 км (у тому числі штучних — близько 1 000 км), на 4 000 км сплав можливий. З судноплавних річок для транспорту використовується на території України: по Дніпру — 1 205 км (по його притоках: Десні — 520 і Прип'яті — 60), по Дунаю — 160, Бугу — 155, по інших так званих малих річках — 2 700 км. За межами України Кубань судноплавна на довжині 300, Прип'ять — 500 км.

Природні умови для транспорту на українських річках досить сприятливі. Гірських річок небагато, тому спад річок переважно невеликий і допускає плавання аж по гор. течію. Вихідний напрям річок — з півночі на південь, і вони пов'язують різні природні, а одночасно господарські райони. Нарешті, різні системи річок зближені гол. на зах., у гор. течії, отже їх легко сполучити каналами. До несприятливих умов належать: зимова перерва навігації — 1,5-4 місяці, сильне коливання стану води, зокрема влітку в степовій смузі, часті закрути pічок, замулювання (особливо в лісовій і чорноземній смузі), мілководність лиманів, невелике число річок у рівнобіжному напрямі.

До цих природних підстав людина додала дуже мало — водне господарство в Україні взагалі екстенсивне. Канали становлять ледве 3 % природних судноплавних шляхів, регуляція річок — за винятком (і то частково) Дніпра — занедбана.

Є притоки Прип'яті: Стир (судноплавний на 340 км) і Горинь (280 км). Десни: Снов (110 км). Ін. судноплавні річки Сейм (160 км), Інгулець (55 км), Сула, Самара тощо.

Історія річкового судноплавства в Україні

Основні показники роботи Р. т. заг. користування такі:

1932194019501960196519692015
Перевезено вантажів (по чистому відправленню) — млн т3,24,64,312,817,425,33,2
Вантажообіг — млрд т км0,61,11,14,14,55,5
Перевезено пасажирів — млн8,76,84,415,218,720,90,6
Пасажирообіг млн пасажиро-км407356183309413486

Хоч річний тоннаж вантажів зріс за 1940—1965 pp. майже вчетверо, його питома вага у всіх видах вантажообігу зменшилася з 1,5 на 1,3 % (залізничного впала з 93,3 на 89,4 %, автомобільного — зросла з 2,2 на 9,3 %). Ще більше зменшився пасажирообіг: з 2,1 на 0,6 %. Для порівняння питома вага річкового вантажообігу в усьому СРСР зменшилася за 1940-69 з 8,5 на 5,9, пасажирообігу з 3,7 на 1,1 %.

До початку 1930-х pp. у річковому транспорті України головне значення мало перевезення лісу й зернових культур; ще 1940 на перевезення цих двох видів вантажів припадало понад 35 %, 1969 вже ледве 2,6 %. Натомість сильно збільшилось перевезення вугілля й руди (з 7,3 до 21 %), а найбільше мінеральних будівельних матеріалів (включаючи цемент), які становлять тепер майже 2/3 вантажообігу на річках України.

Хоч уже 1823 появилися перші парові судна, проте ще 1913 Дніпрова флотилія складалася лише з близько 400 невеликих самохідних і понад 2 000 несамохідних (гол. барж) суден. Нині переважають самохідні судна, серед них вантажні теплоходи вантажопідйомністю 600, 1800 і 2 000 т.; великі дизельні електроходи, комфортабельні пасажирські судна (теплоходи) і буксирні судна. 1969 на перевезеннях у галузі річкового транспорту працювало 8 200 осіб; завдяки технічному прогресу продуктивність їх праці збільшилася за 1960-69 на 2/3.

Основною річковою магістраллю України є Дніпро. На Дніпро та його притоки Десну і Прип'ять припадає бл. 75 % річкового перевезення вантажів і майже 90 % пасажирів всіх судноплавних шляхів України. Перевезення на Дніпрі сильно зросло після затоплення порогів і створення Дніпрогесу (1932), потім після завершення будівництва споруд (1950—1975) Канівського, Каховського, Кременчуцького, Дніпродзержинського і Київського гідровузлів.

194019601969
Перевезено вантажів (по чистому відправленню)4637 (100,0)12780 (100,0)25337 (103,0)
У тому ч.:
Кам'яне вугілля311 (6,7)4314 (33,7)3743 (14,8)
Нафта та нафтопродукти435 (9,3)187 (1,5)410 (1,6)
Руда29 (0,6)1311 (10,2)2304 (6,2)
Метали та металобрухт113 (2,4)229 (1,8)185 (0,7)
Лісні вантажі836 (17,8)249 (1,9)128 (0,5)
Мінеральні будів. матеріали1191 (24,2)5028 (39,1)15962 (63,0)
Хлібні вантажі818 (17,6)494 (3,9)545 (2,1)

Див. також

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.