Транспорт

Автомобільний транспорт зараз — найпоширеніший вид транспорту. Автомобільний транспорт молодше залізничного і водного, перші автомобілі з'явилися в наприкінці XIX століття. Після Другої світової війни автомобільний транспорт почав складати конкуренцію залізниці. Переваги автомобільного транспорту — маневреність, гнучкість, швидкість. Вантажні автомобілі перевозять нині практично всі види вантажів, але навіть на великих відстанях (до 5 і більше тис. км) автопотяги (вантажівка-тягач і причіп або напівпричіп) успішно конкурують із залізницею при перевезенні цінних вантажів для яких критична швидкість доставки, наприклад швидкопсувних продуктів. Головною перевагою автомобільних перевезень є можливість доставки вантажу «від воріт до воріт».

Див. повну статтю: Особистий автомобіль

Абсолютна більшість нині існуючих автомобілів — автомобілі індивідуального користування (легкові). Їх використовують, як правило, для поїздок на відстані до двохсот кілометрів.

Широко поширені також автобуси (багатомісні пасажирські автомобілі з місткістю від 8 пасажирів). Для експлуатації в містах і передмістях нині використовуються переважно міські автобуси з низькою підлогою, а для міжміських і міжнародних рейсових і туристичних перевезень — міжміські і туристичні лайнери (кочі). Останні відрізняються від міських моделей компоновкою з підвищеним рівнем підлоги (для розміщення під ним багажних відсіків), комфортабельним салоном тільки з сидячими місцями, наявністю додаткових зручностей (кухні, гардероба, туалету). У зв'язку з підвищенням в кінці XX століття комфортності туристичних автобусів, вони цілком успішно конкурують в області перевезення туристів із залізницею.

Автомобільний транспорт вимагає хороших доріг. Зараз в розвинених країнах існує мережа автомагістралей — багатосмугових доріг без перехресть, на яких допускаються швидкості руху понад ста кілометрів на годину.

Незважаючи на переваги, автомобільний транспорт має багато недоліків. Легкові автомобілі — найвитратніший транспорт у порівнянні з іншими видами транспорту в перерахунку на одного пасажира. Основна частка (63 %) екологічної шкоди планети пов'язана з автотранспортом. Значна екологічна шкода завдається довкіллю і суспільству на всіх стадіях виробництва, експлуатації і утилізації автомобілів, палива, масел, покришок, будівництва доріг та інших об'єктів автомобільної інфраструктури. Зокрема, оксиди азоту і сірки, що викидаються в атмосферу при спалюванні палива, викликають кислотні дощі.

• Транспортний засіб: різні типи автомобілів — легкові, автобуси, вантажні
• Шляхи сполучення: автомобільні дороги, мости, тунелі, шляхопроводи, естакади
• Сигналізація та керування: правила дорожнього руху, світлофори, дорожні знаки, автотранспортні інспекції
• Транспортні вузли: автостанції, автовокзали, автостоянки
• Енергетичне забезпечення: автомобільні заправні станції (азс), контактна мережа
• Технічне забезпечення: СТОА, парки (автобусний, тролейбусний), автодорожні служби

Воли з возом

Чумацький віз. ЛІМ

Використання тварин для перевезення людей і вантажів відоме з давніх часів. Люди можуть їздити на деяких тваринах верхи або запрягати поодинці чи групами у вози (хвіра, фіра, фура, хура, підвода) або сани для перевезення вантажів або пасажирів, або нав'ючувати їх. Як транспортні засоби використовувалися: коні, воли, слони, верблюди, лами, собаки.

В Україні XIX—XX століття за розміром розрізняли «воловий» або «кінський» вози. На Лівобережжі найтиповішим був віз невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» були довші й глибші.

Існують драбинясті, збіжжеві вози — «гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, «мажі» перевелися ще на початку XX ст. При всій різнорідності форм українського воза, його будова однакова так само, як і назви складових частин. Щодо упряжі варто зауважити різницю між лівим і правим берегом Дніпра. На лівому всі кінські вози мають голоблі й дугу, дишель (війя) — тільки волові. На правому — знають для цих возів дишлі без дуги, замість хомута — шлею. При воловому запрягу вживають, за винятком півночі, тільки ярма з «підгірлицею».

Сани були найдавнішим возом, що розвинувся з первісної волокуші і вживався не тільки в країнах північних, а й у південних, наприклад, у Єгипті. Багато народів, які вже знали про колісний віз, за звичаєм користувалися саньми в похоронному обряді (Стародавній Єгипет, Давня Русь та ін.)

У допетровській Московській Русі внаслідок незадовільної якості доріг і вулиць, а також порівняної дешевизни саней вони були найпоширенішими навіть у літній час. У болотистих і лісистих місцях Архангельської, Вологодської, Олонецької та Костромської губерній сани вживалися влітку до початку XX століття. У Стародавній Русі їзда на санях вважалася почеснішою, ніж на колесах, від чого сани вживалися при всіх урочистих випадках, особливо вищими духовними особами, які віддавали їм перевагу і влітку до кінця XVII століття. Старовинні сани мали вигляд човна з краями, загнутими спереду і ззаду, або довгого ящика, звужують спереду, в якому можна було лежати. У них здебільшого запрягали одного коня, верхи на якому сидів погонич. У знатних бояр і особливо у великих князів і царів сани відрізнялися багатим оздобленням; царські сани часто коштували 200—300 крб. Їздили в них звичайно по одному, рідко по дві людини, але при виїздах, наприклад, в сани царя Олексія Михайловича стоячи містилося два боярини на зап'ятках і два стольники біля царських ніг, на особливо прироблених уступах, або «полицях».

Жіночі сани, однакові за формою з чоловічими, були трохи ширші і забезпечувалися по сторонах жердинами, на які навішується сукно; таким чином сани закривалися і зверху, і з боків. Особливе значення в сенсі обрядовості надавали саней при одруженні і при похоронах. У першому випадку для нареченої пропонували нарядні сани, вкриті атласом, оксамитом, багатими килимами, причому відповідно прикрашалася і упряж. Наречена їхала до церкви зі свахами, тримали над нею соболів, а з церкви — з женихом.

Бричка — дерев'яний, металевий, або дерев'яно-металевий пасажирський кінний візок. Може бути з закритим, або відкритим дахом.

Маж (мажа) — чумацький віз. Кузов традиційної мажі — суцільний ящик, з внутрішнього боку обшитий лубом і розділений перегородкою на дві частини: більша — для вантажів, найчастіше сипких, менша — для господарського реманенту, одягу тощо. Мажі часто оздоблювалися різьбленням. Такі типи возів були характерні для Центральної України та Півдня.

Виготовлення маж було спричинено інтенсивним розвитком у 17—18 ст. чумацького промислу. Чумацька мажа брала до 40 пудів товару і проходила за літо до 2000 верст, а то й більше. В середині 19 ст. тільки на Слобожанщині налічувалося до 3000 чумаків з 1, 2 або 3 мажами кожний. На пароволову мажу вантажили до 60 пудів солі.

Для чумакування використовували т. зв. бессарабських волів полової масті з довгими рогами.

У 18 столітті — першій половині 19 століття чумакування стало одним із найвизначніших позахліборобських занять селян і козаків. У другій половині 18 століття — першій половині 19 століття воно було також основним видом транспорту на Наддніпрянщині. Головним вантажем був хліб, експортований за кордон через Одеський та інші порти Чорного й Азовського морів, далі шкіра, мед, віск; привозили сіль, сушену рибу.

Див. повну статтю: Залізничний транспорт

Залізничний транспорт був одночасно і продуктом, і мотором промислової революції. Виникнувши на початку XIX століття (перший паровоз був побудований у 1804 році), до середини того ж століття він став найважливішим транспортом промислових країн того часу. До кінця XIX століття сумарна довжина залізниць перевалила за мільйон кілометрів. Залізниці зв'язали внутрішні промислові райони з морськими портами. Уздовж залізниць зростали нові промислові міста. Проте після Другої світової війни залізниця почала втрачати своє значення. На вантажних перевезеннях вона не витримувала конкуренції автомобільного транспорту, на пасажирських — літаків (на великих відстанях) і особистого автомобіля (на коротких відстанях). Проте колапсу залізниць, як передбачав багато хто в п'ятидесятих-шестидесятих роках, не відбулося. Залізниці мають багато переваг — високу вантажопідйомність, надійність, порівняно високу швидкість. Тепер залізницями перевозять найрізноманітніші вантажі, але в основному — масові, такі як сировина, сільгосппродукція. Уведення контейнерів, що полегшують перевантаження, також підвищило конкурентоспроможність залізниць.

Швидкісний потяг Ice3, Німеччина

Більш того, починаючи з останнього десятиліття XX століття залізниці переживають своєрідний ренесанс. Спочатку в Японії, а зараз і в Європі була створена система швидкісних залізниць, що допускають рух з швидкостями до трьохсот кілометрів на годину. Такі залізниці стали серйозним конкурентом авіаліній на невеликих відстанях. Як і раніше, висока роль приміських залізниць і метрополітенів. Електрифіковані залізниці (а дотепер більшість залізниць з інтенсивним рухом електрифікована) набагато екологічніші автомобільного транспорту.

• Транспортні засоби: локомотиви й вагони
• Шляхи сполучення: залізничний шлях, мости, тунелі
• Сигналізація й керування: залізнична сигналізація
• Транспортні вузли: залізничні станції й вокзали
• Енергетичне забезпечення: контактна мережа і тягові підстанції (на електрифікованих залізницях), пункти заправки та екіпіровки локомотивів

Вантажне річне судно

Судопідйомний ліфт

Водний транспорт — найдавніший вид транспорту. Щонайменше до появи трансконтинентальних залізниць (друга половина 19 століття) залишався найважливішим видом транспорту. Навіть найпримітивніше парусне судно за добу долало у чотири-п'ять разів більшу відстань, ніж караван. Вантаж, що перевозився, був більшим, витрати на експлуатацію — менші.

Водний транспорт до наших днів зберігає важливу роль. Завдяки своїм перевагам (водний транспорт — найдешевший після трубопровідного), водний транспорт зараз охоплює 60-67 % всього світового вантажообігу. По внутрішнім водним шляхам перевозять в основному масові вантажі — будівельні матеріали, вугілля, руду — перевезення яких не потребує високої швидкості (тут позначається конкуренція з швидшим автомобільним та залізничним транспортом). На перевезеннях через моря та океани у водного транспорту конкурентів немає (авіаперевезення дуже дорогі, їхня сумарна частка у вантажоперевезеннях низька), тому морські судна перевозять найрізноманітніші види товарів, однак більшу частку вантажів складають нафта та нафтопродукти, зріджений газ, вугілля, руда.

Круїзне судно

Роль водного транспорту у пасажирських перевезення значно знизилася, що пов'язано з його низькими швидкостями. Виняток — швидкісні судна на підводних крилах (що іноді беруть на себе функцію міжміських автобусів-експресів) та судна на повітряній подушці. Також велика роль поромів та круїзних лайнерів

• Транспортні засоби: судна
• Шляхи сполучення: водна гладінь морів і океанів, канали, шлюзи
• Сигналізація та керування: маяки, буї
• Транспортні вузли: морські та річні порти та вокзали

Див. повну статтю: Повітряний транспорт

Пасажирський реактивний літак Airbus A319

Повітряний транспорт — найшвидший і в той же час найдорожчий вид транспорту. Основна сфера застосування повітряного транспорту — пасажирські перевезення на відстанях понад тисячу кілометрів. Також здійснюються і вантажні перевезення, але їхня частка дуже низька. В основному авіатранспортом перевозять швидкопсувні продукти і особливо цінні вантажі, а також пошту. У багатьох важкодоступних районах (у горах, районах Крайньої Півночі) повітряному транспорту немає альтернатив. У таких випадках, коли в місці посадки відсутній аеродром (наприклад, доставка наукових груп у важкодоступні райони) використовують не літаки, а вертоліти, які не потребують посадочної смуги. Велика проблема сучасних літаків — шум, вироблюваний ними при зльоті, який значно псує якість життя мешканців розташованих поряд з аеропортами районів.

Дирижабль В-6 «Осоавіахим» 30-і роки, СРСР

У даний час поняття авіація і повітряний транспорт фактично стали синонімами, оскільки повітряні перевезення здійснюються виключно повітряними суднами, важчими повітря. Проте перші повітряні судна були легші повітря. У 1709 році була запущена перша повітряна куля. Втім, повітряні кулі були некеровані. До кінця XIX століття домінувати в повітрі стали величезні повітряні кораблі — дирижаблі. Їхня золота доба припала на першу половину XX століття, коли пасажирські дирижаблі здійснювали регулярні перельоти між Європою і Америкою. Епоха дирижаблів кінчилася в 1937 році, коли прямо в аеропорту Нью-Йорка згорів німецький пасажирський дирижабль-лайнер «Гінденбург». Наприкінці XX століття поновився інтерес до дирижаблів: тепер замість вибухонебезпечного водню застосовується інертний гелій, дирижаблі хоч і багато повільніші за літаки, та зате набагато економічніші. Проте досі сфера їхнього застосування залишається маргінальною: рекламні і розважальні польоти, спостереження за дорожнім рухом. Готовий природний шлях

• Транспортні засоби: літаки і гелікоптери
• Шляхи сполучення: повітряні коридори
• Сигналізація і керування: авіамаяки, диспетчерська служба
• Транспортні вузли: аеропорти

Трубопровідний транспорт досить незвичайний. Він не має транспортних засобів, точніше, сама інфраструктура «за сумісництвом» є транспортним засобом. Трубопровідний транспорт дешевший за залізничний. Він не вимагає великої кількості персоналу. Основний тип вантажів — рідкі (нафта, нафтопродукти) або газоподібні. Труби укладають на землі або під землею, а також на естакадах. Рух вантажу забезпечують насосні станції.

Існують експериментальні трубопроводи в яких тверді сипкі вантажі переміщаються в змішаному з водою вигляді. Інші приклади трубопроводу для твердих вантажів — пневмопошта, сміттєпровід. Найповсякденніший вид трубопровідного транспорту — водопровід і каналізація. Відбувається постійна передача