Сабатинівська культура

Сабатинівська культура — культура пізнього періоду бронзової доби, поширена в Південній Україні, носіями якої були між іншими племена зрубної культури; вперше досліджена поблизу с. Сабатинівки Благовіщенського району Кіровоградської області

Для сабатинівської культури характерні наземні і напівземлянкові житла, часто з кам'яними основами стін. Серед ліпного посуду переважають банкоподібні горщики, орнаментовані пружком під вінцями; характеристичні тонкостінні підлощені кубки, черпаки, чаші з двома ручками. Поховання — курганні та ґрунтові могильники.

Племена сабатинівської культури жили з хліборобства і скотарства. Було розвинене бронзоливарне ремесло (знайдено різноманітні серпи, сокири-кельти, наконечники списів, кинджали, з прикрас — шпильки, підвіски, браслети), а також торгівля.

У формуванні Сабатинівської культури провідна роль належить носіям культури багатоваликової (багатопружкової) кераміки: Виноградний Сад, Анатолівка, Кірове, Новокиївка та ін.). На поселеннях по берегах річок будували напівзаглиблені або наземні житла на кам’яних основах, а у відкритому степу — легкі наземні. Особливості поховань остаточно не з'ясовані, бо, можливо, для них був характерний безкурганний обряд. Сабатинівська культура існувала під час кліматичного оптимуму, тому поруч із типовим для степу тваринництвом значного розвитку набуло землеробство. Для сабатинівського населення характерне високорозвинуте виробництво, засвідчене майстернями (Волоське, Червономаяцька, Вищетарасівська, Новокиївка, Малокопанівська та ін.), де виготовляли знаряддя праці, зброю та прикраси. Численні скарби бронзових речей — Журавлинський, Коблевський, Курлозький (див. Курлозький скарб), Новотроянівський (див. Новотроянівський скарб), Інгульський (див. Інгульський скарб), Солонецький, Бузький, Оріховський та ін. — вказують на торгові зв’язки з карпато-трансильванськими та дунайськими металургійними центрами, а на сході — зі зрубною культурно-історичною спільністю.

Український археолог, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Яків Петрович Гершкович, досліджуючи Сабатинівську культуру, у 1993 році успішно захистив кандидатську диссертацію на тему «Сабатинівська культура Нижнього Подніпров'я і Північно-Західного Приазов'я»[1].