Сабатинівка

Сабати́нівка — село в Благовіщенській громаді Голованівського району Кіровоградської області України. Населення становить 1176 осіб.

село Сабатинівка
Країна  Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Голованівський район
Громада Благовіщенська громада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване орієнтовно в 1769-1776 роках
Населення 1176
Поштовий індекс 26434
Телефонний код +380 5259
Географічні дані
Географічні координати 48°10′42″ пн. ш. 30°11′04″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 102 м
Місцева влада
Адреса ради 26434, Кіровоградська обл., Благовіщенський р-н, с.Сабатинівка
Сільський голова Харлатюк Олександр Миколайович
Карта
Сабатинівка
Сабатинівка
Мапа

Історія

Об`єкт культурної спадщини: Сабатинівський човен.

Де знаходиться зараз: є одним з головних експонатів Центрального військово-морського музею в Санкт-Петербурзі.

Човен був знайдений у 1937 році неподалік села Сабатинівка, що на Кіровоградщині, у піщаному дні Південного Бугу. Його знайшли учні сабатинівської школи. Запрошені на місце події науковці Одеського археологічного музею не змогли самостійно витягти його і запросили ленінградських колег. Відповідно до свідчень очевидців, знахідку піднімали таємно і під наглядом чекістів. Потім все завантажили на вози і під охороною відправили на залізничну станцію, а звідти — до Ленінграда, де вони зберігаються й досі. Усім присутнім місцевим жителям було наказано забути про події під загрозою висилки.

Човен датується по-різному, найчастіше І-II тис. до н. е. Довжина човна — до 7 м, ширина — 80 см, висота — 1 м, товщина корпусу — від 8 см у верхній частині до 10 — у нижній; вантажопідйомність – півтори тони, на човні могли розміститися 6-9 осіб та 900 кілограмів вантажу.

Дослідження показали, що човен був цілком видовблений зі стовбура 360-річного дуба за допомогою кам’яних знарядь і вогню. В бортах човна виявили 14 отворів діаметром до 15 сантиметрів кожний. Ймовірно вони слугували для кріплення петель весел або оберемків очерету, які урівноважували човен на воді. Як ви вже здогадались, пізніше такий спосіб виготовлення човнів-дубів застосовували саме запорозькі козаки.

Фахівці переконані, що технологія виготовлення човнів з цільного дерева використовувалась на території сучасної України від доби бронзи, активно розвивалась за часів Київської Русі, використовувалась Запорозькими козаками (славнозвісні козацькі чайки), й далі існувала аж до ХХ століття.

А отже є невід’ємною частиною нашої історії та культури.

Сабатинівський човен має неодмінно бути повернутий в Україну.

Село виникло після розгрому Коліївщини. Польський офіцер Саббатин отримав завдання оселити на лівому березі Південного Бугу, тих гайдамаків, котрі відступаючи з Максимом Залізняком на Балту, не встигли переправитися через Південний Буг і були насильно залишені на цій території. Село отримало назву Саббатинівка, на честь засновника, нинішня назва граматично неправильна, треба писати з двома «б».

01.02.1945 села Ново-Сабатинівка, Старо-Сабатинівка, Сабатинівка Головна, Соболівка, Сабатинове об'єднані в одне село Сабатинівка.[1][2][3][4]

Савранське повстання 1920 року

1 травня 1920 року в селі було організовано повстанський штаб, до котрого увійшли колишні фронтовики-георгієвські кавалери. Саме повстання було направлено проти Радянької влади і її політики продрозверстки. Об'єктом наступу було містечко Саврань, за 3 км від села через Південний Буг і де знаходилось до 2 полків Червоної армії. Повстання розпочалось 5 травня 1920 року. В повстанні брали участь жителі навколишніх сіл Чемерпіль, Ташлик, Березівка, Завалля, Могильне сучасного Гайворонського району, Синицівка, Маньківка, Богданове, Кам'яний Брід, Шамраївка, Юзефівка, Розношенське, Великі Трояни, Лозуватого, Луполового, Кошаро-Олександрівки, Гренівки, Михайлівки, Дельфинового та інших сучасного Благовіщенського району, Люшнюватої та Капітанки Голованівського району. Слабоозброєні загони (гвинтівки, мисливські рушниці, а то й просто вила та коси, мов багнет прив'язані кісся, ось і вся зброя. Повсталим допомогла савранська міліція, котра таємно передала дві цинки патронів. По повсталих відкрили артилерійський вогонь, вони розбіглись. 6 травня 1920 року повстання закінчилось поразкою. У 1937–1938 роках більшість учасників повстання було репресовано. Це повстання іноді називають Савранським.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1283 особи, з яких 545 чоловіків та 738 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1174 особи.[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

МоваВідсоток
українська 95,92 %
російська 2,21 %
молдовська 1,28 %
вірменська 0,17 %
болгарська 0,09 %
інші 0,33 %

Археологія

За знахідками у села названа Сабатинівська культура бронзової доби.

Відомі люди

Див. також

Примітки
  1. Немецкие военные карты второй мировой войны, 1941
  2. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 944, 1008, 1017, 1021, 1023.
  3. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 370, 371, 372.
  4. s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1.2.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Одеської області»
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.