Курлозький скарб
Курлозький скарб — бронзові речі XIV — XIII століття до н. е.. Назва походить від об'єднання слів «курячі» і «лози».
Історія відкриття
Скарб був знайдений у 1960 році біля села Курячі Лози Кривоозерського району Миколаївської області під час земляних робіт на глибині 2,3 м в круглій ямі. Частина скарбу була розібрана тими, хто його знайшов, інша — кілька років зберігалася у місцевій школі і завдяки розумінню викладачів Ф. П. Підвисоцького і С. О. Панасюка, скарб був переданий в Миколаївський краєзнавчий музей (15 предметів) і в Інститут археології НАНУ (3 предмети).
Загальний опис
Всього було знайдено 5 бронзових злитків і 18 готових бронзових виробів: чотирнадцять кельтів, два серпа, одне долото і одна бойова сокира). Серед них є речі, типологічно характерні для металообробних майстерень Трансильванського осередку бронзоливарного виробництва. На думку деяких дослідників, скарб може бути пов'язаним з мандрівними майстрами-бронзоливарниками Красномаяцького осередку металообробки сабатинівської культури пізньої бронзової доби, які жили в ті часи в Північному Причорномор'ї.
Джерела та література
- І. Т. Черняков. Курлозький скарб // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 525. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- І. Т. Черняков. Курлозький скарб // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- В. И. Никитин. «Тайны кладов» // Газета «Южная правда», 24.08.2011 (рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Никитин В. И., Черняков И. Т. Курлозский клад эпохи поздней бронзы. «Советская археология», 1981, № 2;
- Черняков И. Т. Северо-Западное Причерноморье во второй половине II тысячелетия до н. э. К., 1985.
Посилання
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим. Миколаївська область, стор. 464 (рос.)