Сабурова Євдокія Богданівна

Пострижена до монастиря в 1572 році[6] під ім'ям Олександри[7], як вважається, через бездітність, як і її тітка Соломонія. Як і колишню велику княгиню, її молодшу родичку заслали до Покровського монастиря міста Суздаля, де з 1579 року до неї приєднається Параскева Солова, друга дружина царевича Івана, яка не змогла народити йому дитину за чотири роки шлюбу.

Питання, чи була пострижена Євдокія саме через бездітність, спірне: на відміну від Параскеви, якій дали чотири роки, за які вона очевидно не змогла зачати, Євдокія була заміжня близько року, а цей період вважається недостатнім, щоб переконатися у безплідності жінки. Припускають, що незабаром після весілля невістка з певної причини стала неугодна свекру, царю Івану, і він наказав заслати її, незважаючи на те, що сам царевич дружину кохав[8]. «Нитка, що зв'язувала Сабурових та Годунових з царською сім'єю, обірвалася»[5], після чого Борис Годунов, приклавши зусилля, обручив з іншим сином Грозного, царевичем Федором, свою сестру Ірину.

Покровський монастир

«Євдокія Богданівна жила в Покровському монастирі як привілейована особа. Вона мала свої вотчини: село Бережок, село Биково з селами і бортними угіддями, рибними ловами і бобровими гонами. Крім того, мала власні келії, штат служителів і приказну людину Івана Прошина. В 1608 році, коли польські війська захопили Суздаль, Євдокія Богданівна визнала Лжедимитрія своїм братом царевичем Димитрієм, за що зуміла отримати від нього палацове село Лопатніци, колишню родову вотчину Івана Петровича Шуйського»[9].

Провівши кілька десятиліть у стінах Покровського монастиря, Євдокія там же й померла. Новий літописець про її смерті повідомляє:

Про преставлення цариці Олександри. У той же час померла цариця [дружина] царевича Івана Івановича, сина царя Івана Васильовича всієї Русії, а була пострижена в Суздалі в Покровському дівочому монастирі; а була [вона] донька Богдана Юрійовича Сабурова; а постриг її цар Іван Васильович за життя царевича Івана Івановича. Похована вона у Вознесенському монастирі з царицями разом[10].

Вона була похована у південно-східному куті Покровського собору (поховання № 5)[11][12]. Після смерті Євдокії всі її вотчини перейшли у володіння Покровського монастиря.

У 1972 році в соборі проводилися розкопки, в результаті яких могила була розкрита. Черниця, як повідомляє Т. Д. Панова, була знайдена похованою в дубовій колоді човноподібної форми[13]. Витягнутий звідти саван Євдокії Сабурової було реставровано в 1995 році, через 23 роки після вилучення його з гробниці. Реконструкція його в кольорі відтворена І. М. Калиновою. Саван являє собою залишки італійської (венеціанської) шовкової камки з великим рапортом[12]. У 1999 році відбулася передача савана з усипальниці Покровського собору до фондів Суздальського музею.

У Музеях Московського Кремля зберігається невелика ікона Вишгородської Божої Матері в коштовному окладі, що знаходилася в монастирській келії царівни[8].