Вишгородська ікона Божої Матері

Справжня її назва Вишгородська, а не Володимирська, бо первинно вона знаходилась у храмі міста Вишгород. Згідно з переданням, у 1131 році Константинопільський патріарх подарував київському князеві Мстиславові Великому, пізніше проголошеному святим, списки уславлених у столиці Візантійської імперії святинь. Першою з них була ікона з міської вежі, що називалася через це Пирогоща (грец. Πυργοτίσσα — «пирготісса» — «вежова»), для зберігання якої було споруджено в Києві однойменну церкву. Другою — ікона, передана пізніше князем Юрієм Довгоруким на зберігання до Дівочого Богородичного монастиря у Вишгороді, яка через це отримала назву Вишгородської Богородиці.

Окремі мистецтвознавці вважають, що, можливо, ікона не була привезена з Візантії, а була написана у Києві, можливо, преподобним Аліпієм-іконописцем.

У 1169 син Юрія Долгорукого володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зруйнував частину Вишгорода та, викравши ікону Вишгородської Богородиці, вивіз її спочатку до своєї резиденції в селі Боголюбово, а пізніше — до Володимира-на-Клязьмі, де вона стала головною святинею збудованого цим князем Успенського собору.  Відповідно, ікону почали називати «Володимирська». Під час монгольської навали на початку ХІІ століття 1237 року монгольське військо на чолі з ханом Батиєм зруйнувало Володимир, Суздаль, Рязань та низку інших північно-східних міст Києво-руської держави. Під час грабування Володимира було підпалено Успенський собор та викрадено шату чудотворної ікони, а сама вона лише чудом врятована одним зі священників. «Степенная книга» повідомляє про відбудову Успенського собору і поновлення ікони князем Ярославом Всеволодовичем.

Через півтора століття в 1382 військо хана Золотої орди Тохтамиша вчергове пограбувало Володимир та чудотворний образ Богородиці. Знову було викрадено оздоблену золотом шату. За припущеннями окремих дослідників, одним із художників, який виконував реставрацію ікони на початку XV століття, був Андрій Рубльов, автор знаменитої «Трійці».

Церковне передання вважає, що ще два чудесні визволення Москви від загарбників відбулися у 1451 році (нашестя ногайського царевича Мазовші) та 1521 року від військ кримського хана Мехмед I Ґерая.

В пам'ять про ці чудеса РПЦ і УПЦ МП відзначає три свята на честь Володимирської ікони:

• 21 травня (3 червня за новим стилем — визволення від Мехмед I Ґерая)
• 23 червня (6 липня — визволення від Ахмата)
• 26 серпня (8 вересня — стрітення ікони в Москві і визволення від Тамерлана)

ПЦУ згідно рішення синоду від 21 серпня 2020 р. відзначає свято на честь Вишгородської ікони:

• 15 квітня (28 квітня за новим стилем) в день пам'яті святого благовірного великого князя Київського Мстислава Володимировича, у святому Хрещенні Федора.

Ікона написана на липовій дошці. Первісний розмір становив 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її було кілька разів перемальовано. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, частина мафорія (плаща) Богородиці, та окремі фрагменти виконаного золотом тла, час написання яких, за оцінками науковців-реставраторів, належить до кінця ХI- початку ХII століть.

Іконографічно Вишгородська ікона належить до типу Елеуса (Замилування). Немовля припало щокою до щоки Матері. Відмінною особливістю Вишгородської ікони від інших ікон типу Розчулення полягає в тому, що ліва ніжка Немовляти Христа зігнута таким чином, що видно підошву ступні, «п'яту». Проте, на думку дослідників, таке зображення ніг Немовляти не є первісним, а виникло в ході одного з подальших поновлень чудотворного образу.

• В. М. Ричка. Вишгородська ікона Богоматері // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 517. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

• Києво-Межигірський Спасо-Преображенський Монастир. Урядовий історично-культурний заповідник у Вишгороді.
• [http://ugcc.kiev.ua/sobor-vyshhorodskoji-bohorodytsi/ Сщбор Вишгородської Богородиці у місті Вишгороді.