Савелій Сергій Степанович

Сергі́й Степа́нович Саве́лій (*27 вересня 1955, Кулажинці) — український спортивний телекоментатор, заслужений журналіст України.

Савелій Сергій Степанович
Народився 27 вересня 1955(1955-09-27) (66 років)
с. Кулажинці (Гребінківського району Полтавської області), Україна
Громадянство  Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність спортивний журналіст, телекоментатор
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка (журналістика, 1981)
Нагороди
Заслужений журналіст України

У 1972 році закінчив середню школу в Кулажинцях, 1972—1973 роки — навчання в МПТУ № 11 і робота електрозварювальником у Кременчуці, 1973—1975 роки — служба у військах урядового зв'язку, 1975—1981 роки — підготовче відділення і факультет журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. В юності захоплювався вільною боротьбою, став срібним призером чемпіонату Полтавщини 1973 року (товариство «Трудові резерви»).[1]

Сергій Савелій демонструє свою нагороду AIPS — зменшену копію олімпійського факела 2012

Працював коментатором на 12 Олімпійських іграх за участю спортсменів незалежної України (1994 р. — Ліллехаммер (Норвегія), 1996 р. — Атланта (США), 1998 р. — Нагано (Японія), 2000 р. — Сідней (Австралія), 2002 р. — Солт-Лейк-Сіті (США), 2004 р. — Афіни (Греція), 2006 р.  — Турин (Італія), 2008 р. — Пекін (Китай), 2010 р. — Ванкувер (Канада), 2012 р. — Лондон (Англія) — на місці подій, 2014 — Сочі (Росія), 2016 р. — Ріо (Бразилія) — у студії в Києві.

Першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшену копію олімпійського факела Лондона-2012.[2] Згодом передав свою нагороду на тимчасове зберігання в музей НТКУ.[3] У 2015 одержав найвищу нагороду АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці».

Коментував перший матч 1-го чемпіонату України з футболу — «Чорноморець» — «Карпати» (1992)[4], провів перший прямий репортаж з Олімпійських ігор (12 лютого 1994 року, відкриття Олімпіади в Ліллехаммері, разом з Сергієм Лифарем)[5]. Коментував матчі київського «Динамо» в Лізі чемпіонів у найуспішнішому сезоні 1998–1999 років.[6] Був віцепрезидентом федерації настільного тенісу України.[1] Член президії Асоціації спортивної боротьби України. Близький друг братів Савлохових — головного тренера збірної України з вільної боротьби Руслана і нині покійних заслужених тренерів України Бориса і Тимура.[1] Почесний працівник Національного телебачення України.

Нині працює заступником директора творчого об'єднання «Спорт» Національної телекомпанії України.

Примітки
  1. Пам'ятні та маловідомі факти від Сергія Савелія — Відео — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 9 липня 2013.
  2. 10-а Олімпіада відомого коментатора Сергія Савелія. ФОТО — Новини — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
  3. Експозиція музею поповнилася!
  4. Двадцять років потому… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  5. Олімпійський дебют України — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  6. Великий українець… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.