Сагайдак

Сагайда́к[1] або сайда́к[2] — назва повного набору для лучника — лук разом зі шкіряною сумкою або дерев'яним футляром зі стрілами[3], пізніше просто футляр для стріл, колчан[1]. Були розповсюджені у тюркських народів, монголів, а також на території колишньої Русі до XVII століття.

Сагайдак російського царя Олексія І Тишайшого.

Слово походить від тюрк. sadaq («сагайдак»), монг. sagadag («лук разом зі стрілами», «сагайдак»)[3]. Питомо руське слово тула за походженням пов'язане з «тулити».

Зрідка сагайдаком могли називати й лук[1], чохол для рушниці, музичного інструмента тощо[1].

Від слова сагайдак походять прізвища Сагайдак, Сагайдачний.

Примітки

Сагайдак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Сайдак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Посилання

Сагайдак // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657-1658. — 1000 екз.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[СУМ-1] Сагайдак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Сайдак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[ЕСУМ-3] Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.