Сага про Вельсунґів

«Сага про Вельсунґів» (ісл. Vǫlsunga saga) — ісландська сага XIII століття. Найвідоміша з «Саг про давні часи», яка розповідає про легендарну історію Скандинавії в термінах загальногерманських міфів. Описує виникнення та занепад роду Вельсунґів (Сіґмунда та Сіґурда), включно з історією Брунгільд та знищення бургундського дому. Сагу засновано на епічній поезії. Найстарше з відомих графічних зображень сюжету знайдено на одному з так званих каменів Сіґурда в Швеції (різьба Рамсунн) та належить до XI століття. Власне сюжет є набагато старшим й описує події, які відбувалися в Європі у V столітті.

Сага про Вельсунґів
Völsunga saga
Малюнок з каменю Сіґурда(Sö 101 — так звана різьба Расмунда), який змальовує події саги
Жанр	епос (переказ)
Мова	давньоісландська
Написано	V—VI століття
Опубліковано	1250
Цей твір у Вікісховищі

Єдиний збережений рукопис саги, Ny kgl. Saml. 1824 b 4to, належить до 1400 року. В цьому рукописі «Сага про Вельсунґів» безпосередньо переходить в «Сагу про Раґнара Лодброка».

«Сага про Вельсунґів» повторює сюжетні події, які зустрічаються в «Старшій Едді», але, на відміну від «Старшої Едди», події тут вибудовано в єдину сюжетну оповідь[1].

Найвідоміший виклад частини сюжету «Саги про Вельсунґів» — «Пісня про Нібелунгів», написана середньоверхньонімецькою мовою, яку було створено ще до «Саги про Вельсунгів» (знайдено рукописи, які відносять до ХІІІ століття). В «Пісні про Нібелунгів» використано інші імена героїв: так, замість Сігурда — Зігфрід.

Значний вплив «Саги про Вельсунґів» видно в тетралогії Ріхарда Вагнера «Кільце Нібелунга». Сюжет давньої саги значно вплинув на сюжет тетралогії про проклятий перстень.

«Сага про Вельсунґів» характерна тим, що в сюжеті особливо часто наявним образом присутній Одін та інші персонажі скандинавської міфології. В зв'язку цим важко відділити фактичну основу сюжету від міфологічної[2]. Разом з тим, присутність в тексті міфологічних персонажів робить сагу цінним джерелом для вивчення скандинавських дохристиянських вірувань та обрядів. Так у 6-ій главі знайшов, вірогідно, своє відображення ритуал ініціації, в рамках якого молоді воїни жили «вовчим життям» в лісі.