Садиба на вулиці Саксаганського, 44

З середини XIX століття садиба належала колезькому асесору В. Стишинському і мала характерну для тогочасного Києва забудову: цегляно-дерев'яні малоповерхові споруди, сад, велике подвір'я[1]. Від первісної забудови зберігся двоповерховий головний будинок (сучасний № 44-е). У 1896 році садибу успадкувала донька попереднього власника О. Стишинська[1]. В ті часи Київ переживав будівельний «бум», тому нова власниця замовила архітектору А.-Ф. Крауссу проєкти двох прибуткових будинків (№ 44 і № 44-б)[1][6][7]. Після їх спорудження садиба набула сучасного вигляду. Будівельний «бум» незабаром перейшов у кризу, під час якої власниця не змогла розрахуватися із кредиторами, тому садибу 1900 року описали за борги. Наступного, 1901 року, її придбав на публічних торгах купець 2-ї гільдії Микола Людвигович Фальберг[8], який володів садибою до 1910-х років[1].

Будинки колишньої садиби розміщені на її території наступним чином: два будинки (№ 44 і № 44-е) — на червоній лінії забудови вулиці, за подвір'ям будинку № 44 паралельно йому стоїть будинок № 44-б, за ним, на другому подвір'ї, перпендикулярно до інших будинків — флігелі № 44-в і № 44-г, перебудовані з господарських споруд, які не мають архітектурної або історичної цінності.

Будинок № 44 зведений у 1898 році за типовим для тих часів проєктом[9]. Будівля чотириповерхова із розвиненим цокольним напів­поверхом, цегляна, фарбована, Т-подібна у плані, із розвиненим дворовим ризалітом, який вміщує чорну сходову клітку. Внутрішнє планування односекційне, первісно на кожному поверсі були по дві великі квартири з двобічним коридор­ним плануванням. Перекриття пласкі, дах двосхилий, вкритий бляхою. Головний фасад — 11-віконний, симетричний, трьохосьовий, декорований у стилі історизму із викори­станням ренесансно-барокових дета­лей, причому насиченість оздоблення зростає від першого до четвертого поверху. Композиційні осі виділені трьома розкріповками (центральна на три вікна, бічні — на одне), що завершуються фронтонами (трикутними на бічних, лучковим — на центральній). Додатково у розкріповках вертикальність членування підкреслюють лопатки на рівні першого—другого поверхів (рустовані на першому, гладкі із ліпниною у вигляді гірлянди— на другому) та модифіковані пілястри на рівні третього—четвертого поверхів. Вікна прямокутні, окрім центрального вікна четвертого поверху в центральній розкріповці, яке має напівциркульне завершення. Оздоблення вікон на різних поверхах різне: вікна першого поверху прикрашені замковими каменями та зубчатими підвіконнями, вікна другого поверху обрамлені лиштвами та увінчані у розкріповках фігурним кронштейном із гірляндою, за межами розкріповок — клинчастими замковими каменями, підвіконні вставки — простої прямокутної форми. Вікна третього поверху обрамлені лиштвами, прикрашені прямокутними підвіконними вставками та ліпними надвіконними вставками із рослинними мотивами, у розкріповках додатково увінчані маскаронами у вигляді голів «лісових людей». Вікна обрамлені лиштвами та увінчані замковими каменями та сандриками, трикутними у розкріповках і прямокутними в інших вікнах та арковому вікні на центральній осі. Головний вхід розташований на центральній осі та веде до парадної сходової клітки. На лівій осі — проїзд на подвір'я, над яким в антресолях розташоване житлове приміщення — колишня двірницька. Дворовий фасад має спрощений, цегляний декор. В інтер'єрі з первісного оздоблення збереглися покриття підлоги візерунчастою керамічною плиткою (у вестибюлі та парадній сходовій клітці) та огорожа парадних двомаршових сходів з арабес­ками у вигляді волют[9].

Будинок № 44-б — колишній флігель, зведений у 1899 році, в архітектурному плані дуже схожий на будинок № 44, але декор трохи простіший[9]. Будівля чотириповерхова із цокольним напівповерхом, цегляна, фарбована, прямокутна у плані. Внутрішнє планування — односекційне, по чотири квартири на кожному поверсі, двоє сходів — парадні та чорні. Перекриття пласкі, дах двосхилий, вкритий бляхою. Чоловий фасад — 11-віконний, симетричний, одноосьовий, центральну вісь підкреслює слабо виражена розкріповка, увінчана лучковим фронтоном. Оздоблення — у стилі історизм. Вікна прямокутні, на першому—другому поверхах прикрашені замкови­ми каменями, на третьому — надвіконними вставками із ліпним рослинним орнаментом (на крайньому зліва вікні зберігся маскарон у вигляді голови «лісової людини»), на четвертому — трикутними сандриками над трьома центральними вікнами та прямокутними сандриками на інших вікнах. Додатково площину фасаду вертикально членують розміщені у міжвіконнях частково рустовані лопатки на рівні першого—другого поверхів та високі модифіковані пілястри на рівні третього—четвертого поверхів. Головний вхід розташований на центральній осі, проїзд на внутрішнє подвір'я — на лівому фланзі, над проїздом — антресолі із приміщенням колишньої двірницької. В інтер'єрі будинку збереглися керамічне покриття підлоги та огородження сходів[9].

Будинок № 44-е зведений у 1850—1851 роках[1], є рідкісним зразком забудови вулиці Саксаганського середини XIX століття[9]. Первісно був дерев'яним на цегляному підмурку, мав мезонін[1]. У 1894 році будівлю обклали цеглою. Будівля двоповерхова, П-подібна у плані, перший поверх тинькований, другий — фарбований[1]. Перекриття пласкі, дах напіввальмовий, вкритий бляхою. Чоловий фасад симетричний, семивіконний, має стриманий декор у стилі пізнього класициз­му[1]. Фланги будинку виділені двовіконними пряслами, фланкованими лопатками. Вікна прямокутні, на другому поверсі прикрашені напівлиштвами, підві­конними дошками, у міжвіконних простінках — фігурні фільонки[1]. Фасад горизонтально розчленований міжповерховим гуртом і завершений нешироким карнизом із зуб­частим декором[1]. Головний вхід розташований по центру фасаду. Первісні інтер'єри не збереглися. У 1990-х роках будинок реконструювали[1].

У будинку № 44 у різні роки проживали:

• у квартирі № 8 у 1896—1909 роках — родина Шульгиних, зокрема, історик і педагог Яків Миколайович Шульгин[10], та його сини, старший Олександр, історик, публіцист, політичний діяч часів визвольних змагань та в еміграції, та молодший Володимир, учасник бою під Крутами[5][11][12];
• у квартирі № 24 у 1901—1903 роках[К 1] — історик та етнограф Олександр Сер­гійович Грушевський, брат Михайла Грушевського[5][13][12];
• у квартирі № 25 у 1900 році — письменник Сергій Бердяєв[5][11][14].

У квартирі № 12, у 1941—1943 роках, під час нацистської окупації Києва у Другій світовій війні, діяла явочна квартира Радянського[К 2] під­пільного райкому ЛКСМУ[5][15].

У будинку № 44-б мешкали:

• у квартирі № 25 у 1944—1948 роках — більшовицький діяч Омелян Горбачов[5];
• у квартирі № 42 у 1944—1952 роках — письменник Олекса Гуреїв[5][16];
• у квартирі № 44 у 1944—1954 роках — поет-сатирик Степан Олійник[5][16][17][18].

Також у цьому будинку з осені 1931 року до літа 1932 року проживав письменник Микола Островський[5][16][17][18].

На фасаді будинку № 44, праворуч від проїзду на подвір'я, у 1975 році встановлено гранітну меморіальну дошку на честь Радянського підпільного райкому ЛКСМУ, явочна квартира якого діяла у цьому будинку в 1941—1943 роках[5][19].

• 
  Будинок № 44
• 
  Маскарон на будинку № 44
• 
  Меморіальна дошка на будинку № 44
• 
  Будинок № 44-б
• 
  Будинок № 44-в
• 
  Будинок № 44-е

• Кіпоренко М., Коваленко Н., Кучер В., Мокроусова О., Панькова С., Шишкіна О. Садиба 19 ст., в якій прожива­ли відомі діячі науки і культури, гро­мадсько-політичного життя, містилася явочна квартира Радянського під­пільного райкому ЛКСМУ // Київ: Кн. 1, ч. 2: М—С Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 585—1216. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2.
• Гирич І. Б. Київ: люди і будинки. — 2-ге. — К. : Либідь, 2018. — 432 с. — ISBN 978-966-06-0704-0.
• Гирич І. Б. Під захистом святого Володимира: Університет та його околиці. — К. : Либідь, 2014. — 80 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0672-2.

• Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с., ил. (рос.)
• Третьяков А. П. Купцы города Киева. — К. : Сучасний письменник, 2017. — 484 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2403-20-6.