Садовничий Євген Валентинович

Народився 1992 року у місті Дніпродзержинськ. У віці двох років залишився без батьків, його з братом виховували дідусь та бабуся. Навчався у кременчуцькому ВПТУ № 7 за спеціальністю «маляр-штукатур»; згодом обрав професію бармена, працював в ресторані у Києві.

У червні 2015 року пішов на військову службу за контрактом; молодший сержант, сержант роти з матеріального забезпечення, 9-та рота 3-го батальйону, 93-тя окрема механізована бригада. Брав участь у боях за Піски. Мріяв відкрити свій ресторан — та назвати його на честь загиблого командира «Оса».

6 серпня 2016-го загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) внаслідок підриву на фугасі під час виконання бойового завдання — бійці проводили рекогносцировку переднього краю. Від вибуху «Бармен» і «Мультик» загинули на місці, «Тарік» помер у машині «швидкої», ще один боєць зазнав поранення.

Похований у селі Рокитне (Кременчуцький район), в останню дорогу проводжали на колінах.

Без Євгена лишилися старший брат і бабуся.

• указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
• відзнакою Президента «За участь в антитерористичній операції» (грудень 2017; посмертно).

• Книга пам'яті
• Небесна Гвардія
• У Кременчуці посмертно нагородили кременчужан-учасників АТО