Сад імені Хагані

Основу архітектурно-ландшафтної композиції саду складає басейн криволінійної форми, зі скульптурною групою «Три грації», що представляла собою три скульптури граціозних дівчат. П'єдесталом для них служать великі брили природного каменю[1].

Колони садового павільйону починаються з водного басейну. Доріжки саду розташовані таким чином, що пронизують його простір по діагоналі і проходять поруч з центрально-розташованим басейном. Хоча сад за своїми розмірами дуже малий (приблизно 0,8 га), він досить затишний і є улюбленим місцем відпочинку багатьох бакинців. Зелена маса саду розташована так, що створює великі тінисті зони, де розташовуються лавки для відпочинку. Серед дерев зустрічаються підліски з чагарників і квітники[1].

Молоканський сад на поштовій листівці Російської імперії

У другій половині XIX століття, коли почали інтенсивно розвиватися нафтова і пов'язана з нею промисловості, житлові райони вже становили значний відсоток від загальноміської забудови в північно-східній частині фортеці Ічері-шехер (історичний район міста Баку). У 1860-х роках в сфері впливу форштадта виникла Молоканська слобідка[2]. У зв'язку з забудовою центральних кварталів молоканська слобідка з її візницькими дворами і стайнями була повністю знесена, а молокани переселені в абсолютно новий район Завокзалля, де створили нову молоканську возницьку слобідку. На місці слобідки був розбитий Маріїнський сквер. Сквер створювався на початку 1870-х років по сусідству з багатими житловими кварталами. Сквер знаходився в одному з центральних районів міста — Приморському[1]. Навколишні квартали надавали йому замкнутий характер[2].

Маріїнський сквер в 1915 році

Створення та проектування скверу супроводжувалися багатьма труднощами, які перш за все виникали через погане постачання водою. Також відсутня увага до цього скверу з боку міського садівника, членів управи і думи. Про це в газеті «Каспій» повідомлялося наступне[1]:

Баку не може похвалитися великою кількістю зелені, а тому подібне індеферентне ставлення до саду... більш ніж злочинно.

Наприкінці 1890-х років тут була здійснена посадка нових дерев. Вона проводилася у відповідності зі сформованою планувальною структурою скверу. План скверу за обрисами був квадратний. Композиція плану будувалася на основі діагонально розташованих алей. У центрі перетину алей знаходився басейн з фонтаном. Ряд дерев розміщувався по периметру скверу, що дозволило створити додаткову обхідну алею скверу і тим самим підвищити візуальні і функціональні якості озеленених ділянок[1].

Сад «9 січня» в 1925 році

На початку XX століття виникла необхідність перепланування Маріїнського скверу, оскільки як зазначав головний садівник А. Є. Васильєв «місто поставило за мету влаштування громадських садів, а останнім часом навіть і Рів'єр». У 1904 році на основі вивчення ситуації, Васильєвим був складений проект перебудови Маріїнського скверу. Проект передбачав розширення алей і посадку стійких до жаркого клімату порід дерев. Для досягнення більшої художньої виразності скверу планувалася заміна існуючої рослинності деревами з високими декоративними якостями. Також передбачалося обережне вкраплення малих архітектурних форм. Однак, цей проект так і не був втілений в життя[1].

Після встановлення Радянської влади сад був перейменований на «Сад 9 січня» (на пам'ять про Криваву неділя 1905 року). Після німецько-радянської війни сад був двічі реконструйований. Слід зазначити малі архітектурні форми — світлові ліхтарі, газетний кіоск, будиночок-годівниця для голубів та інші елементи ландшафтного дизайну[1].

Пізніше саду було присвоєно ім'я Хашима Алієва. Після здобуття незалежності сад був перейменований на честь письменника Хагані.