Саксофон-альт

Лад альтового саксофона — Es (мі-бемоль). Цей інструмент є транспонуючим, що говорить про невідповідність висоти виконуваних ним нот написаним. Звучання ноти до відповідатиме мі-бемоль.

Діапазон звучання складається з наступних регістрів:

• низького;
• середнього;
• високого.

Кожному регістру притаманні свої особливості. Звуки, що видаються інструментом в середньому регістрі, схоже тембру голосу людини. Посилюючи динаміку, можна домогтися більшої експресивності звучання, що межує з драматизмом.

Пронизливі звуки верхнього регістру створюють відчуття напруженості, не позбавленої внутрішньої феєрії і блиску. Відтінок гучності тут може варіюватися від помірно-гучного (меццо-форте) до гучного (форте).

У верхньому регістрі інструмент видає кричущі звуки, почути які можна лише в динаміці голосно (форте) або дуже голосно (фортисимо).

Звучання інструменту неймовірно яскраве і виразне. Він здатний надати композиції часом так необхідну напруженість, неймовірно гармонує з звуками інших інструментів в оркестрі.

Серед джазових виконавців, які обрали альтовий саксофон, всесвітню славу здобули Чарлі Паркер, Кенні Гарретт, Джиммі Дорсі, Джонні Ходжес, Джиджі Грайс, Кеннонболл Еддерлі, Джекі Маклін, Ерік Долфі, Девід Сенборн, Ентоні Брекстон, Філ Вудс, Джон Зорн, Пол Дезмонд.

Серед виконавців класичної музики цей інструмент не менш популярний: Марсель Мюль, Сігурд Рашер, Жан-Ів Фурмо, Лоуренс Гводз, Фредерік Хемке, Дональд Сінта, Ларрі Тіл, Жан-Марі Лонде, Кеннет Цзе, Арно Борнкамп, Отіс Мерфі, Євген Руссо.

Для альт-саксофона існує безліч класичних концертів. Його також використовують у джазовій, оркестровій музиці.

Альтовий саксофон має великий класичний репертуар, який включає соло з оркестром і фортепіано. Серед найбільш відомих композицій: «Короткий концерт альтового саксофона і одинадцяти інструментів» Жака Ібера і «Концерт мі-бемоль мажор» Олександра Глазунова.

Жорж Бізе включив його в Менует Другої Сюїти «Арлезіанка». Ріхард Штраус у своїй симфонії «Domestica» включив партію для чотирьох саксофонів (альтовий в тому числі).

Дмитро Шостакович використовував соло альт-саксофона в «Сюїті для естрадного оркестру № 2», «Сюїті № 1» і «Сюїті № 2».

Сергій Рахманінов в «Симфонічних танцях» включив соло альтового саксофона в першій частині сюїти.

Альбан Берг в своїх пізніх оркестрових творах також приділяв увагу цьому інструменту: «Скрипковий концерт», опера «Лулу» та інші композиції.

У Джорджа Гершвіна в творах «Рапсодія в стилі блюз», «Американець в Парижі» альтовий саксофон звучить органічно і яскраво.

Кшиштоф Пендерецький використав два альти у своїй опері «Дияволи з Лудена» («Diabły z Loudun») .

Леонард Бернстайн включає альт-саксофон у своїх Симфонічних танцях з «Вестсайдської історії».

Клод Дебюссі представляє альт в його «Рапсодії для альт-саксофона і оркестру (1901—1911)».

Арам Хачатурян включає альт в балет «Гаяне».

Сьогодні у виробництві саксофонів лідируючі позиції займають: Buffet Crampon, Conn-Selmer, Yamaha, Leblanс/Vito, Keilwerth, Cannonball, Selmer Paris, Yanagisawa, Amati, KHS/Jupiter. Нові альт саксофони варіюються в ціні між € 250 ($ 281,05) для моделей низької якості для студентів до більш ніж € 6000 ($ 6745,20) для професійних моделей.

• 
  Вінтажний альт-саксофон виготовлений J.Keilwerth[1] (Чехословаччина, 1930)
• 
  C.G. Conn 6M «Lady Face» (1935)
• 
  «Pan American» (1948)
• 
  Grafton (1950)
• 
  Yamaha YAS-25 (1990)
• 
  Yanagisawa A9932J (2008)

• Иванов В. Д. Саксофон. Популярный очерк. — М.: Музыка, 1990.
• R. Ingham, ed. The Cambridge Companion to the Saxophone. — Cambridge, 1998. ISBN 0-521-59666-1.
• Інструментознавство.: Підручник для ВНЗ ІІІ-ІV р.а. (укр.). Нова Книга. ISBN 9789663821764.