Салманов Григорій Іванович

Народився в селянській родині. На початку 1930-х років родина переїхала в Уфу, де батько працював у заготівельній конторі.

Закінчив семирічну школу в 1937 році, поступив до Уфимського технікуму споживчої кооперації. Навчаючись в технікумі, одночасно поступив на робітфак медичного інституту. Завершити навчання на робітфаці перешкодив несподіваний арешт батька в 1938 році. Після закінчення технікуму в 1940 році працював головним бухгалтером Покровської райспоживспілки Башкирської АРСР.

З 1940 року — в Червоній армії. Службу проходив на Далекому Сході. Після закінчення Хабаровського піхотного училища в лютому 1942 року спрямований в діючу армію на Західний фронт на посаду командира кулеметного взводу. Учасник німецько-радянської війни. Воював на різних командних і штабних посадах (командир роти, заступник командира батальйону, помічник начальника оперативного відділу штабу стрілецького корпусу) на Західному, Центральному, 1-му Білоруському і 2-му Білоруському фронтах.

Член ВКП(б) з 1944 року.

З 1945 року — помічник начальника оперативного відділу штабу армії.

У 1949 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. Направлений у Прибалтійський військовий округ: з липня 1949 року — командир стрілецького батальйону, з листопада 1950 року — начальник штабу гвардійського стрілецького полку, з березня 1953 року — командир гвардійського стрілецького полку. З серпня 1954 року — заступник начальника відділу бойової підготовки армії, з листопада 1954 року — командир гвардійського механізованого полку.

У 1956 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії імені Фрунзе та був призначений у жовтні 1956 року начальником штабу гвардійської механізованої дивізії.

У жовтні 1957 — 1962 року — командир 26-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

У 1964 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

У 1964—1967 роках — 1-й заступник начальника штабу Туркестанського військового округу.

У серпні 1967 — листопаді 1969 року — командувач 28-ї армії Білоруського військового округу.

У листопаді 1969 — червні 1975 року — командувач військ Червонопрапорного Київського військового округу.

У червні 1975 — грудні 1978 року — заступник Головнокомандувача Сухопутних військ СРСР з бойової підготовки — начальник Головного управління бойової підготовки.

У грудні 1978 — січні 1984 року — командувач військ Забайкальського військового округу.

У січні 1984 — 1986 року — головний військовий радник СРСР у збройних силах Демократичної Республіки Афганістан.

У вересні 1986 — серпні 1989 року — начальник Військової академії Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені Ворошилова.

У серпні 1989 — 1992 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З травня 1992 року — у відставці.

Проживав у Москві. Похований на Кунцевському кладовищі.

• генерал-майор
• генерал-лейтенант (19.02.1968)
• генерал-полковник (29.04.1970)
• генерал армії (25.10.1979)

• орден Леніна
• три ордени Червоного Прапора
• орден Богдана Хмельницького 3-го ст.
• орден Вітчизняної війни 1-го ст.
• орден Вітчизняної війни 2-го ст.
• три ордени Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ст.
• ордени
• медалі