Самарін Микола Олександрович

Микола Олександрович Самарін (рос. Николай Александрович Самарин; нар. 4 грудня 1924, Нижній Тагіл, Уральська область, РРФСР — пом. 11 січня 1998, Єкатеринбург, Росія) — радянський футболіст та тренер, півзахисник. Майстер спорту СРСР (1951), Заслужений тренер РРФСР (1974).

Микола Самарін
Микола Самарін
Особисті дані
Повне ім'я Микола Олександрович
Самарін
Народження 4 грудня 1924(1924-12-04)
  Нижній Тагіл, Уральська область, РРФСР
Смерть 11 січня 1998(1998-01-11) (73 роки)
  Єкатеринбург, Росія
Поховання Широкореченське кладовищеd
Громадянство СРСР, Росія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
«Локомотив» (Нижній Тагіл)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1941 ДЧА (Св) ?(?)
1944—1946 «Локомотив» (М) 28(1)
1947 ОБО (Св) ?(1)
1948—1949 «Дзержинець» (Ч) ?(?)
1950—1952 «Шахтар» (Ст) 63(1)
1953—1956 «Зеніт» (СПб) 87(1)
1957 «Трудові резерви» (Л) 1(0)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1958—1963
1964
1965—1966
1967
1967
1968—1976
1977—1979
1979
1980—1981
1982—1984
1985
1990
1990		 «Локомотив» (Ч)
«Алга» (Ф)
«Уралмаш»
«Промінь» (Вл)
збірна РРФСР
«Зірка» (П)
СКА (Ростов-на-Дону)
збірна РРФСР
«Локомотив» (Ч)
СКА-Карпати (Л)
«Уралмаш»
Галичина (Др)
«Машинобудівник» (Ч)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Микола Самарін розпочинав кар'єру у футбольному клубі «Локомотив» (Нижній Тагіл). Футбольну кар'єру розпочав у 1941 році в складі свердловського ДЧА. У 1944 році відновив кар'єру в футболці московського «Локомотиву», але в 1947 році повернувся до ОБО (Свердловськ). Проте вже наступного року опинився в «Дзержинці» з Челябінська. У 1950 році став гравцем «Шахтаря» (Сталіно). З 1953 року виступав у ленінградському «Зеніті», в якому провів свої найкращі сезони в кар'єрі. У команду він прийшов у 1953-му році й практично відразу ж став основним гравцем. За 4 роки в «Зеніті» пропустив всього один (!) календарний матч через дискваліфікацію. Не мав виокого рівня техніки й швидкості, проте дуже надійно діяв на своїй позиції, був прекрасним персональним опікуном. Мав доволі непоганий ударом з обох ніг, щоправда, забивав рідко. У першому ж сезоні став одним з лідерів команди. Наприкінці 1953 року став капітаном команди, яким залишався практично до кінця своєї кар'єри в «Зеніті»[1]. Наприкінці 1956 року тодішній головний тренер ленінградців Алов взяв курс на омолодження «Зеніту», й Самарін разом з іншими ветеранами залишив команду. Завершував кар'єру гравця Микола Самарін у друголіговому клубі «Трудові резерви» (Ленінград). У чемпіонатах СРСР відіграв 164 матчі, забив 3 м'ячі[2].

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. З 1958 року тренував «Локомотив» (Челябінськ). Потім працював у клубах «Алга», «Уралмаш» та «Промінь» (Владивосток). У 1968—1976 роках тренував «Зірку» (Перм), з якою 1971 року піднявся з 2-ї в 1-у лігу, за що пізніше був удостоєний звання «заслужений тренер РРФСР». Потім тренував клуби СКА (Ростов-на-Дону), «Локомотив» (Челябінськ), «СКА-Карпати», «Уралмаш», «Галичина» (Дрогобич) та «Машинобудівник» (Челбінськ). Тренував збірну РРФСР[2].

Серед його найвідоміших вихованців — Олександр Маркін, Курбан Бердиєв, Сергій Андрєєв.

Помер 11 січня 1998 року[3]. Похований на Широкореченському кладовищі Єкатеринбурга.

Досягнення

Як гравця

Як тренера

Відзнаки

Примітки
  1. Дмитро Догановський (02.06.2015 10:08). Капітани «Зеніту». Частина 3 - роки 1950-ті.. Історія "Зеніту".
  2. Футбол: гравці, тренери, судді. Самарін Микола Олександрович (СРСР, Росія). Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 30 квітня 2019.
  3. Помер Микола Самарін

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.