Самаєва Леся Василівна

Ле́ся Васи́лівна Сама́єва ( нар. 28 червня 1974(19740628), Київ, УРСР) — українська акторка, телеведуча та заслужена артистка України (2016)[1]. Акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2021)[2].

Леся Самаєва
Народилася 28 червня 1975(1975-06-28) (46 років)
Київ, УРСР
Громадянство  Україна
Діяльність акторка
телеведуча
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Чоловік Андрій Самінін
Діти Марія Самініна (2002 р.н.)
IMDb ID 2979005
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Лауреат театральної премії «Київська пектораль» (2007), а також шестиразова номінантка на цю нагороду (2008, 2009, 2010, 2015, 2016, 2017). Член Національної спілки театральних діячів України і Національної спілки кінематографістів України.

Біографія

Народилась 28 червня 1975 року в Києві в родині журналістів. В 1996 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), курс Заслуженого діяча мистецтв України Л. А. Олійника.

З 1996 року акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Сім'я
  • З першим чоловіком, актором пробула у шлюбі 3 роки.
  • Другий чоловік — актор Андрій Самінін (у шлюбі з 17 березня 2001 року).
  • Дочка — Марія Самініна (2002).

Фільмографія

Кіно

Телебачення

Ролі в театрі

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  • Мальвіна — «Новорічні пригоди Буратіно» А. Гетманського (1996)
  • Лукреція — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою Нікколо Макіавеллі «Мандрагора» (1996)
  • Людмила Рутілова — «Кручений біс» Федора Сологуба (1997)
  • Саша — «Живий труп» Льва Толстого (1997)
  • Нінетта — «Любов до трьох апельсинів» Карло Гоцці (1997)
  • Рахіль — «Ти, кого любить моя душа» за п'єсою Надії Птушкіної «Овечка» (1998)
  • Б'янка, Дездемона — «Венеціанський мавр («Отелло»)» Вільяма Шекспіра (1998)
  • Міс Мейбл Чілтерн — «Ідеальний чоловік» Оскара Уайльда (1999)
  • Віола — «Що ви загубили в чужих снах?» за п'єсою Макса Фріша «Санта Крус» (1999)
  • Надя — «Довічний чоловік» Федора Достоєвського (1999)
  • Кітті Щербацкька — «Анна Кареніна» Льва Толстого (2000)
  • Маруся Чурай — «Нехай одразу двох не любить…» за п'єсою Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю…» (2000)
  • Сільветта — «Тайна пристрасті жагучої» за п'єсою Едмона Ростана «Романтики» (2003)
  • Роксана — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана (2005)
  • Жінка із родини Монтеккі — «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра (2005)
  • Флавія Брент — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсою Майкла Фрейна «Театр» (2006)
  • Медсестра Марія — «Черга» Олександра Марданя (2006)
  • Миронова — «Голубчики мої!..» за творами Федора Достоєвського і Олександра Володіна (2006)
  • Людмила — «Останній герой» Олександра Марданя (2007)
  • Шарлотта Гейз — «Лоліта» за романом Володимира Набокова «Лоліта» (2008)
  • Нюра — «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (2009)

Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса
  • Ніна Зарічна «Чайка» Антона Чехова (1999)
  • Єва «Авва і Смерть» Оксани Танюк (2008)

Нагороди та номінації
Рік Категорія Робота Результат
Київська пектораль
2007 Найкраще виконання жіночої ролі Черга Нагорода
2008 Останній герой Номінація
2009 Найкраще виконання жіночої ролі першого / другого плану Лоліта Номінація
2010 Граємо Чонкіна Номінація
2015 Найкраще виконання жіночої ролі другого плану Веселощі сердечні, або Кепка з карасями Номінація
2016 Співай, Лоло, співай! Номінація
2017 Безприданиця. Версія Номінація
Кінофестиваль студентських робіт «Відкрита ніч»
2004 Найкраща жіноча роль Гунька Нагорода
Премія НСТДУ
2009 Премія імені Віри Левицької Нагорода

Примітки
  1. Указ Президента України № 338/2016 від 22 серпня 2016 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №465/2021 — Офіційне інтернет-представництво Президента України.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.