Самородне олово

Олово самородне (рос. олово самородное; англ. native tin; нім. gediegenes Zinn n) — мінерал класу самородних елементів.

Самородне олово
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Sn
Nickel-Strunz 10 1.AC.10[2]
Ідентифікація
Сингонія Тетрагональна сингонія[3]
Просторова група кристалографічна група 141d[3]
Інші характеристики
Типова місцевість Miass Placer Zoned[4]
 Самородне олово у Вікісховищі

Історія, етимологія

Римляни знали прикметник stanneus, описуючи, що таке олово, метал, присвячений Юпітер. Латинське слово «stannus» — полісемічне, що означає, перш за все, свинець, по-друге, свинцевий блиск і, нарешті, олово. Пліній Старший згадує та описує сплав свинцю та олова. У пізньому греко-римському світі латинський термін «stannum», як правило, використовується для позначення цього дорогоцінного металу.[5].

Загальний опис

Склад Sn. Сингонія тетрагональна. Вид дитетрагонально-дипірамідальний. Зерна округлої, пластинчастої або неправильної форми. Природні кристали дуже рідкісні. Густина 7,31. Тв. 2-3. Колір олов'яно- або сірувато-білий. Риса біла, блискуча. Злам гачкуватий. О.с. ковке і тягуче. Блиск металічний. Непрозоре. В аншліфах біле. Слабо анізотропне. При 180°С біле олово переходить у сіре. Зустрічається переважно в розсипах. Знайдене також на Місяці. Умови виникнення вивчені недостатньо. Рідкісне.

Різновиди

Розрізняють:

  • олово біле (олово);
  • олово гірське (застаріла назва каситериту);
  • олово голчасте (каситерит у вигляді гостропірамідальних видовжено-призматичних кристалів);
  • олово дерев'янисте, або дніпровськіт (різновид каситериту гроно- і ниркоподібної форми з концентричною і променистою будовою, за назвою річки Дніпро);
  • олово річкове (каситерит з алювіальних розсипів);
  • олово розсипне (каситерит у вигляді зерен з алювіальних відкладів);
  • олово-танталіт (різновид танталіту, який містить 9,06 % SnO2); α-олово (штучне «сіре олово» зі структурою типу алмазу); β-олово (олово).

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. mineralienatlas.de
  4. R. Hermann Untersuchungen russischer Mineralien. (3. Fortsetzung) // Journal für praktische Chemie — 1844. — Vol. 33, Iss. 5. — P. 282–300. — ISSN 1521-3897; 0941-1216; 1436-9966
  5. Il figure selon Homère dans la liste des métaux précieux de l'époque antique, avec l'or, l'argent et le bronze (sic). Lire infra le chapitre histoire.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.