Самородний арсен
Арсен самородний (рос. мышьяк самородный; англ. native arsenic; нім. gediegenes Arsen) — мінерал класу самородних елементів. As. Звичайно містить домішки Sb, Ag, Fe, Ni, S і інш.
Самородний арсен | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
Хімічна формула | As |
Nickel-Strunz 10 | 1.CA.05[2] |
Ідентифікація | |
Сингонія | Тригональна сингонія[3] |
Просторова група | кристалографічна група 166d[3] |
Твердість | 3,5 |
Густина | 5,68 г/см³ |
Самородний арсен у Вікісховищі |
Загальний опис
Сингонія тригональна. Структура молекулярна шарувата. Кристали ромбоедричні або псевдокубічні. Характерні щільні натічні агрегати. Колір олов'яно-білий, швидко темніє до коричневого і сірувато-чорного. Блиск в свіжому зламі металічний, частіше матовий. Спайність в одному напрямі довершена, злам зернистий. Твердість 3,5. Густина 5,63-5,78. Крихкий. Діамагнітний. Зустрічається рідко, головним чином в гідротермальних родовищах — як в первинних рудах, так і в рудах зони окиснення і цементації. Асоціює з пруститом, піраргіритом, аргентитом, сафлоритом, шмальтином, нікеліном, бляклими рудами, сфалеритом.
Див. також
Примітки
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- mineralienatlas.de
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Самородний арсен // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Самородний арсен // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.