Самідаре (1937)

Самідаре (Samidare, яп. 五月雨) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні.

«Самідаре»
五月雨
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Сірацую»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Uraga Dock
Замовлено	1931 фінансовий рік
Закладено	19 грудня 1934
Спущено на воду	6 липня 1935
Введено в експлуатацію	19 січня 1937
На службі	1937 – 1944
Загибель	26 серпня 1944 потоплений на Палау
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 685
Довжина	107,5 м
Ширина	9,9 м
Осадка	3,5 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	42000 к.с. (31 МВт)
Швидкість	34 вузла
Дальність плавання	4 000 миль (7 400 км) на швидкості 18 вузлів
Екіпаж	226
Озброєння
Артилерія	5 (2×2, 1х1) × 127-мм / 50 калібрів гармат Тип 3
Торпедно-мінне озброєння	8 × 610-мм торпедних апаратів 16 глибинних бомб
Зенітне озброєння	2 × 12,7-мм зенітних кулеметів

26.08.44

Район потоплення «Самідаре»

Корабель, який став п’ятим серед есмінців типу «Сірацую», спорудили у 1937 році на верфі Uraga Dock.

На момент вступу Японії до Другої світової війни «Самідаре» належав до 2-ї дивізії ескадрених міноносців, яка 29 листопада 1941-го прибула з Японії до Мако (важлива база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). 7 грудня «Самідаре» вийшов у море, а 10 грудня разом зі ще 6 есмінцями та легким крейсером прикривав висадку десанту у Вігані на північно-західному узбережжі острова Лусон (перед доставкою головних сил до затоки Лінгайєн японці висадили на Філіппінах цілий ряд допоміжних десантів). Американська авіація атакувала загін та змогла потопити і пошкодити кілька суден та кораблів, проте «Самідаре» не постраждав.

Починаючи з 17 грудня 1941-го «Самідаре» супроводжував сили вторгнення до Лінгайєн, які здійснили висадку в ніч на 24 грудня. Разом зі ще 6 есмінцями та легким крейсером він прикривав 2-й транспортний загін, що включав 28 транспортів та рухався із Мако.[1]

На початку січня 1942-го «Самідаре» та три інші есмінця 2-ї дивізії були задіяні для прикриття десанту у Нідерландській Ост-Індії на острів Таракан – центр нафтовидобувної промисловості біля північно-східного завершення острова Борнео (всього у цій операції діяли 11 есмінців та 1 легкий крейсер). 6 січня транспорти з військами вийшли із порту Давао на південному узбережжі філіппінського острова Мінданао (був захоплений японцями ще 20 грудня), а в ніч на 11 січня розпочалась висадка на Таракані.[2]   

21 січня 1942-го «Самідаре» разом зі ще 8 есмінцями та легким крейсером розпочали прикриття конвою з десантом, який вийшов з Таракану для оволодіння Балікпапаном (ще один нафтовидобувної промисловості на східному узбережжі острова Борнео). На цей раз прикриття не впоралось із завданням і під час висадки в ніч з 23 на 24 січня транспорти були атаковані американськими есмінцями, яким вдалось потопити три судна. Втім, захоплення Балкіпапану пройшло успішно.

25 лютого 1942-го «Самідаре» разом з трьома іншими есмінцями своєї дивізії вийшов з Купангу (острів Тимор) щоб прийняти участь у прикритті транспортів з військами для вторгнення на Яву[3](всього у цій операції задіяли 2 важкі та 2 легкі крейсери і 16 есмінців). 27 лютого есмінець прийняв участь у битві в Яванському морі, перемога у якій дозволила 1 березня висадити десант на сході Яви у Крагані.

16 березня 1942-го «Самідаре» та інші есмінці дивізії прибули до філіппінської затоки Субік-Бей, після чого кілька тижнів діяли у цьому архіпелагу забезпечуючи блокаду району Маніли (тут до 6 травня тримався гарнізон фортеці Коррехідор) та окупацію острова Себу (центральна частина Філіппін). Станом на початок травня кораблі перебували у Мако, звідки 3 – 6 перейшли до Японії.

У мідвейській операції «Самідаре» разом з 6 іншими есмінцями та легким крейсером забезпечував охорону загону великих артилерійських кораблів адмірала Кондо.

16 липня 1942-го «Самідаре» та 6 інших есмінців вийшли для супроводу важких крейсерів «Кумано» та «Судзуя», що прослідували через Сінгапур до Бірми в межах підготовки до рейду у Індійський океан. 30 липня крейсери з їх супроводом дістались до Мергуй (наразі М’єй на східному узбережжі Андаманського моря).

Втім, через тиждень союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. Як наслідок, рейд до Індійського океану скасували і «Самідаре» разом із 7 есмінцями зібраного в Мергуї загону вже 8 серпня 1942-го рушив для ескорту крейсерів до Мікронезії (ще два есмінця послідували за ними у охороні кількох танкерів). 21 серпня загін був в районі атолу Труку (розташована у центральній частині Каролінських островів головна японська база в Океанії), проте не став тут затримуватись і невдовзі опинився північніше від Соломонових островів, де відбувалось проведення конвою з підкріпленнями для Гуадалканала. Відомо, що 24 серпня, в день битви при східних Соломонових островах, «Самідаре» та два інші есмінці його дивізії супроводжували лінкор «Муцу» (повернувся на Трук 2 вересня).

З 8 по 24 вересня 1942-го «Самідаре» та ті ж два есмінці його дивізії супроводжували гідроавіаносець «Кунікава-Мару», який, зокрема, провадив вивчення Соломонових островів та островів Санта-Круз задля визначення місць можливого розташування ворожих баз гідроавіації.[4] 19 вересня «Самідаре» провів з цією метою рекогносцирування острова Ндені (найбільший у групі Санта-Круз).

24 – 28 вересня 1942-го есмінець прослідував з Труку до Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), а в період з 30 вересня по 8 жовтня здійснив проведення коновю з підкріпленнями з Палау до якірної стоянки Шортленд – прикритої групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід.

9 – 10 жовтня 1942-го «Самідаре» прослідував з Шортленду до Рабаула (головна передова база японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї), звідки разом з трьома іншими есмінцями своєї дивізії вийшов ввечері 12 жовтня для охорони 1-го штурмового конвою до Тассафаронга. На шляху до загону приєднались ще чотири есмінці, які ввечері 13 жовтня вирушили разом з двома транспортами з Шортленду. В ніч на 14 жовтня конвой почав розвантаження у Тассафаронзі, а з настанням дня втратив унаслідок ударів авіації три судна. Втім, інші три судна та всі есмінці змогли повернутись на Шортленд, при цьому «Самідаре» отримав незначні пошкодження від близького розриву бомби.

Вже 17 жовтня 1942-го «Самідаре» вийшов у транспортний рейс до Гуадалканалу у складі загону із 3 легких крейсерів та 14 есмінців[5], а 24 числа рушив туди разом зі ще трьома есмінцями для супроводу легкого крейсера «Юра» в межах операції з артилерійської підтримки наступу наземних військ. У останньому випадку нальоти авіації призвели 25 жовтня до загибелі крейсера та відміни завдання, при цьому «Самідаре» у певний момент надавав допомогу «Юра». 26 жовтня «Самідаре» прибув на Шортленд, звідки 28 жовтня вирушив для короткострокового ремонту на Трук, а вже 9 листопада повернувся звідти.

Тим часом японське командування готувало проведення до острова великого конвою з підкріпленнями (що в підсумку вилилось у вирішальну битву надводних кораблів біля Гуадалканалу). 11 листопада 1942-го «Самідаре» та ще 4 есмінці вийшли з Шортленду, щоб приєднатись до загону адмірала Абе, який за дві доби до того полишив Трук (в підсумку під командуванням цього адмірала зібралось 11 есмінців). За японським задумом, два лінкори Абе – «Кірісіма» та «Хіей» напередодні підходу транспортів мали провести артилерійський обстріл аеродрому Гендерсон-Філд (за місяць до того така операція була здійснена доволі вдало), втім, в ніч на 13 листопада біля Гуадалканалу загін Абе перестріло американське з’єднання із крейсерів та есмінців, яке понесло значні втрати, проте зірвало обстріл аеродрому. В цьому зіткненні «Самідаре» прийняв участь у потопленні есмінця USS Monssen та пошкодженні легкого крейсера USS Helena (переживе цю битву, проте все-таки загине на Соломонових островах влітку 1943-го). Також «Самідаре» зняв 207 членів екіпажу з важко пошкодженого есмінця «Юдачі» та невдало спробував добити його торпедою. Після цього він попрямував на Шортленд, щоб висадити там врятованих моряків.

14 листопада 1942-го «Самідаре» разом з легким крейсером «Нагара» вирушили з Шортленду та приєднались до загону «Кірісіми» ("Хіей" загинув під час попереднього бою), навколо якого на цей раз зібралось 9 есмінців. «Кірісіма» знову вирушив для обстрілу Гендерсон-Філд та загинув в ніч на 15 число унаслідок бою з американськими лінкорами. Під час цього зіткнення «Самідаре» прийняв участь у атаці на ворожі есмінці, унаслідок якої затонули USS Benham, USS Walke, USS Preston та був пошкоджений USS Gwin. Також «Самідаре» намагався допомогти пошкодженому «Кірісіма», а потім підбирав вцілілих з цього корабля та 18 листопада доставив їх на Трук.

22 – 27 листопада 1942-го «Самідаре» разом зі ще одним есмінцем супроводжував важкий крейсер «Такао» та гідроавіаносець «Ніссін» з Труку до Йокосуки. В Японії корабель пройшов доковий ремонт, а 19 – 24 грудня ескортував «Такао» назад на Трук.

З 15 по 19 січня 1943-го «Самідаре» та ще один есмінець охороняли авіаносець «Дзунйо», який виходив з Труку в межах операції по проведенню конвою «Хей №1 Го» (доставка нових військових контингентів для посилення гарнізонів на північному узбережжі Нової Гвінеї). По поверненню «Дзунйо» на базу «Самідаре» приєднався до безпосереднього супроводу конвою та виконував це завдання до 25 січня.

31 січня 1943-го «Самідаре» вийшов з бази та до 4 лютого ескортував головні сили, які патрулювали північніше від Соломонових островів з метою прикриття евакуації з Гуадалканалу, після чого разом з іншим есмінцем був відряджений до стоянки Шортленд для участі у самих евакуаційних рейсах. 4 та 7 лютого «Самідаре» у складі великої групи есмінців виходив до Гуадалканалу, в обох випадках виконуючи функцію прикриття. По завершенні евакуації 11 – 16 лютого «Самідаре» прослідував з Шортленду до Палау.

Невдовзі корабель знову задіяли для операцій з посилення гарнізонів на Новій Гвінеї. 19 лютого 1943-го «Самідаре» вийшов разом зі ще одним есмінцем для супроводу другого ешелону конвою «Хей №3 Го», що рухався із Палау до Веваку (найбільша японська база на північному узбережжі Нової Гвінеї). 26 лютого конвой прибув до пункту призначення.[6]

З 6 по 18 березня «Самідаре» разом зі ще 4 есмінцями ескортував конвой «Ханса №1» з Палау за затоки Ханза (півтори сотні кілометрів на схід від Веваку) та назад. 20 – 25 березня корабель прослідував з Палау до Рабаула, а в кінці місяця перейшов до Шортленду.

31 березня 1943-го «Самідаре» вирушив у транспортний рейс до острова Коломбангара у західній частині архіпелагу Нью-Джорджія (центральні Соломонові острова), де японці укріплювались після евакуації з Гуадалканалу. Цей рейс довелось перервати через атаку ворожої авіації, проте 1 та 5 квітня «Самідаре» все-таки здійснив походи до Коломбангари.

7 – 8 квітня 1943-го есмінець повернувся у Рабаул, звідки 10 квітня вирушив до новогвінейського Фіншхафену (на східному завершенні півострова Хуон), проте цей похід скасували через повітряну загрозу (відомо, що того ж числа до Фіншхафену виходив есмінець «Юкікадзе"). Існують дані, що 13 квітня «Самідаре» виходив до Тулуву на мисі Глочестер, що утворює західне завершення острова Нова Британія – тобто на протилежному березі протоки від Фіншхафену.

13 – 16 квітня 1943-го «Самідаре» прослідував з Рабаула на Трук, звідки 8 – 13 травня разом зі ще трьома есмінцями ескортував до Японії лінкор, 2 ескортні авіаносці та 2 важкі крейсери. На момент прибуття цього загону до Йокосуки американці вже почали операцію на Алеутах по узяттю під контроль острова Атту (був захоплений японцями влітку 1942-го). Як наслідок, 15 – 19 травня «Самідаре» та ще один есмінець супроводили тільки що згадані 2 важкі крейсери до Парамушира (Курильські острова). В межах заходів з протидії ворожій операції японське командування почало нагромаджувати сили (зокрема, викликало додатковий загін з Трука), проте так і не встигло ввести їх в бій до завершення боїв на Атту. Втім, ще залишався японський гарнізон на острові Киска і «Самідаре» затримався на північному театрі бойових дій. У липні його залучили до евакуації з Киски, при цьому з 7 по 17 липня призначений для неї загін перебував у морі, проте не зміг виконати завдання через погану погоду. У період з 22 липня по 1 серпня відбулась друга спроба, в якій окрім «Самідаре» прийняли участь 10 інших есмінців та 2 легкі крейсера. На цей раз 29 липня вдалось зняти з Киски гарнізон («Самідаре» відносився до загону охорони та безпосередньо не транспортував бійців).

3 – 6 серпня 1943 «Самідаре» супроводив конвой з Парамушира до Йокосуки, після чого став на доковий ремонт. Втім, вже 7 – 11 вересня есмінець здійснив перехід на Трук, разом зі ще 2 есмінцями супроводжуючи ескортні авіаносці «Тайо» і «Чуйо», а 14 – 19 вересня ескортував до Рабаула конвой №1143.

28 вересня та 2 жовтня 1943-го «Самідаре» у складі значної групи есмінців виходив до Коломбангари в межах операції по евакуації гарнізону острова. У другому поході під час сутички за американськими есмінцями «Самідаре» отримав незначні пошкодження унаслідок влучання трьох снарядів, що не здетонували.

6 – 7 жовтня 1943-го «Самідаре» та ще 8 есмінців провели евакуацію гарнізону з острова Велья-Лавелья (найзахідніший в архіпелазі Нью-Джорджія). Тут вони вступили у бій із загоном ворожих есмінців, при цьому вважається, що саме «Самідаре» торпедував USS Selfridge (втім, цей корабель не затонув, був відремонтований та приймав участь у бойових діях до кінця війни).

До кінця жовтня 1943-го «Самідаре» здійснив цілий ряд транспортних рейсів у західному напрямку – 8 числа до Тулуву, 23 жовтня до острова Гарове (у морі Бісмарка за три сотні кілометрів на захід від Рабаула), а 26 жовтня до Кавуву (Гавуву) на мисі Хоскінс (північне узбережжя Нової Британії дещо менш ніж за дві з половиною сотні кілометрів на південний захід від Рабаула).

Тим часом союзники готувались до великої атаки на заході Соломонових островів і 1 листопада 1943-го висадили десант на острові Бугенвіль. Японське командування спробувало протидіяти наявними у Рабаулі силами і в ніч на 2 листопада «Самідаре» прийняв участь у сутичці біля плацдарму союзників, відомій як битва в затоці Імператриці Августи. Вважається, що саме він торпедував есмінець USS Foote (і цій корабель не затонув, а був відремонтований та приймав участь у подальших бойових діях). Водночас «Самідаре» зазнав пошкоджень середнього ступеню від зіткнення з есмінцем «Сірацую» та двох влучань снарядами, а японський загін в цілому зазнав поразки через невдале командування.

11 – 14 листопада 1943-го «Самідаре» разом з 4 іншими есмінцями та легким крейсером ескортував з Рабаула на Трук важкий крейсер «Мая», який вже після битви в затоці Імператриці Августи прибув до архіпелагу Бісмарка для організації нової атаки на сили вторгнення, проте майже одразу був пошкоджений унаслідок рейду авіаносного з’єднання на Рабаул. На Труці «Самідаре» пройшов певний ремонт, а 13 – 19 грудня прослідував до Йокосуки для повноцінного відновлення, що тривало кілька місяців. Під час останнього одна з установок головного калібра була замінена на строєну установку 25-мм зенітних автоматів.

По завершенні ремонту корабель був задіяний у транспортній операції «Хігаші Мацу» (Higashi Matsu), яка мала за мету підсилення гарнізонів ряду островів Мікронезії. Можливо відзначити, що на початку лютого 1944-го японське командування вивело з Труку основні сили флоту, а 17 – 18 лютого ця база зазнала розгрому при рейді американського авіаносного з’єднання, так що тепер головний оборонний периметр Імперії проходив через Маріанські острова та Палау (захід Каролінських островів). З 31 березня по 11 квітня «Самідаре» разом зі ще одним есмінцем та кількома кайбоканами (фрегатами) супроводжував конвой «Хігаші Мацу №4» з Йокосуки на Сайпан (Маріанські острова). Ворожі підводні човни не без успіху атакували загін, тоді як дії ескорту виявились безрезультатними (зокрема, відомо, що «Самідаре» атакував глибинними бомбами USS Trigger).[7]

Після Сайпану «Хігаші Мацу №4» розділився, і «Самідаре» спершу супроводив конвой до Трука. Станом на 23 квітня він знову перебував на Сайпані, звідки вийшов на захід Каролінських островів разом зі ще одним есмінцем та 2 легкими крейсерами. 25 квітня кораблі прибули на Палау, а наступної доби загін (без одного легкого крейсера) вирушив далі разом з танкодесантним судном для перевезення військ на острів Сонсорол (дещо більш ніж за три сотні кілометрів на південний захід від Палау). 27 квітня відбулось розвантаження, але вже при відході від острова підводний човен торпедував легкий крейсер «Юбарі». Через шість годин після атаки ««Самідаре»» спробував буксирувати «Юбарі», проте невдало. Вранці 28 квітня інший есмінець зняв екіпаж з крейсера, який у підсумку затонув через 24 години після влучання торпеди.[8]Що стосується «Самідаре», то він прибув до філіппінського порту Давао.

З 1 по 18 травня 1944-го есмінець пройшов з ескортними функціями з Давао до Балікпапану, а потім до Таві-Таві у філіппінському архіпелазі Сулу поряд з нафтовидобувними районами острова Борнео. На той час через дії підводних човнів на комунікаціях, які вкрай ускладнювали доставку палива до Японії, командування вирішило базувати головні сили флота у Південно-Східній Азії, причому 12 – 15 травня вони перейшли з району Сінгапура до Таві-Таві, очікуючи неминучої атаки на головний оборонний периметр – на Маріанських островах або Новій Гвінеї. 30 – 31 травня «Самідаре» разом зі ще 5 есмінцями ескортували лінкор «Фусо» та два важкі крейсери до Давао (на південному узбережжі філіппінського острова Мінданао), після чого 2 червня цей загін вийшов для підтримки операції по доставці підкріплень на острів Біак (біля північно-західного узбережжі Нової Гвінеї), де в кінці травня висадились союзники. Втім, невдовзі операцію скасували. Великі коарблі попрямували назад до Давао, а «Самідаре» 4 червня прибув до Соронгу (північно-західне завершення півострова Чендравасіх, за чотири з половиною сотні кілометрів на захід від Біаку).

8 червня 1944-го «Самідаре» прийняв участь у прикритті транспортного рейсу до Біаку. Втім, загону не вдалось досягнути мети через сутичку із ворожим з’єднанням крейсерів та есмінців, а також дії авіації (остання потопила есмінець «Харусаме»[9]). У підсумку «Самідаре» прибув на острів Бачан (біля південно-західного завершення значно більшого острова Хальмахера), а 13 червня досягнув Балікпапану.

Тим часом 12 червня 1944-го американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами і невдовзі головні сили японського флоту вийшли для контратаки. «Самідаре» супроводжував один із загонів постачання, який 14 червня полишив Балікпапан і 18 числа приєднався до головних сил у Філіппінському морі. 19 – 20 червня японці зазнали важкої поразки у битві, під час якої «Самідаре» разом з 8 іншими есмінцями ескортував «загін В» (втратив унаслідок повітряних нальотів авіаносець «Хійо»). 22 червня загін прибув на Окінаву, а за пару діб досягнув Японії.

З 8 по 16 липня 1944-го «Самідаре» супроводжував сили флоту, які з метою доставки підкріплень прослідували з Куре до Окінави, а потім на якірну стоянку Лінгга поблизу Сінгапура.

7 серпня 1944-го «Самідаре» разом з легким крейсером «Кіну» попрямували із транспортною місією з Сінгапуру до Маніли (на цьому відтинку з ними слідував і есмінець «Уранамі»), а потім до Палау. 18 серпня «Самідаре» наскочив на риф Веласко (півсотні кілометрів на північ від північного завершення Палау) та не зміг зійти з нього.[10]23 серпня підводний човен «Батфіш» поцілив «Самідаре» трьома торпедами, а 26 числа – ще двома. Від останніх есмінець переломився та був остаточно втрачений.[11]