Хіей (лінійний крейсер)

«Хіей» в корабельні Йокосуки під час добудови на плаву

Проєктування перших лінійних крейсерів в Японії розпочалось ще в 1908 році. Всі роботи велися силами Морського технічного департаменту, а орієнтиром для розробників слугували офіційно оголошені характеристики першого британського лінійного крейсера «Інвінсібл» (Invincible). Відповідно до цього корабель повинен був мати водотоннажність 18 650 тонн, швидкість 25 вузлів і головний калібр з чотирьох 305-мм і восьми 254-мм гармат. Після того, як стали відомі справжні характеристики британського корабля, проєкт був змінений. Тепер майбутній «Конґо» повинен був мати водотоннажність 18750 тонн, швидкість 26,5 вузлів і однорідний головний калібр з десяти 305-мм гармат. Перший корабель серії передбачалося закласти в 1911 році. Тим часом, британці не зупинялися на досягнутому і заклали лінійний крейсер «Лайон» (Lion) в порівнянні з яким всі проекти японців виглядали дуже слабкими.

У ситуації, що склалася, японський флот звернувся до британської фірми «Віккерс» з проханням про розробку проекту за умови побудови головного корабля на британських корабельнях. Проект був розроблений під керівництвом британського кораблебудівника Джорджа Терстона (Georges Thurston), який створив проект близький до новітнього британського лінійного крейсера «Тайґер» (Tiger). Незабаром після закладки головного «Конґо» між Японією та «Віккерсом» був укладений контракт, що передбачав передачу основних технологій.

Після отримання всієї документації, 4 листопада 1911 року на стапелях військово-морської корабельні в Йокосуці було закладено другий корабель типу «Конґо». Корпус лінійного крейсера «Хіей» був спущений на воду 21 листопада 1912 року, і після добудови на плаву корабель було введено в експлуатацію в серпні 1914 року.

«Хіей» під вогнем американської авіації 13 листопада 1942 року

10 листопада 1942 року «Хіей» разом однотипним лінкором «Кірішіма» та одинадцятьма есмінцями відправляється в Трук для обстрілу американських позицій біля Хендерсон-Філд під командуванням контр-адмірала Хіроакі Абе. Контр-адмірал ВМС США Деніел Джадсон Каллаган відправляє на перехоплення з'єднання японців два важких і три легких крейсери та вісім есмінців.

О 01:25 13 листопада 1942 року легкий крейсер «Гелена» виявляє японське з'єднання на відстані в 26 км. О 01:50 «Хіей» та есмінець «Акідзукі» вмикають прожектори і вивляють на близькі відстні від себе крейсер ПВО «Атланта», по якому практично одразу ж відкривають вогонь та виводять його із ладу. О 01:55 «Хіей» атакують американські есмінці «Лаффі» і «Кашінг», випустивши сумарно 11 торпед, одна з яких влучає в лінкор. Решта торпед минують «Хіей» або влучать в борт, не розірвавшись, оскільки через надто близьку відстань не встигають встати на бойовий взвод. Після цього «Лаффі» проходить майже впритул до борту «Хіея», острілюючи корабель із зеніних кулеметів та автоматів, при цьому було поранено контр-адмірала Хіроакі Абе та вбито начальника його штабу капітана 1 рангу Судзукі. Невдовзі «Хіей» топить американський есмінець.

Через деякий час по кораблю відкривають вогонь важкі крейсери «Сан-Франциско» та «Портленд». В «Хіей» влучає близько тридцяти 203-мм снарядів, які спочаку не завдали суттєвих поскоджень, однак один із снарядів виводить із ладу управвління стерном в румпельному відділенні. Перо стерна в цей час знадилось в положенні «Право на борт». О 02:00 Абе наказує реші кораблів з'єднання відступати.

О 06:15 «Хіей» зазнає авіанальоту торпедоносців «Евенджер». В корабель, що описував циркуляцію через заклинене стерно на швидкості в 5 вузлів, влучають одна бомба та декілька торпед, через що збільшується надходження води, однак «Хіей» залишається на плаву.

О 08:15 Абе здійснює спробу буксирування корабля в безпечне місце за допомогою лінкора «Кірішіма», однак через заклилнене стерно та збільшення надходження води було швидко відкинуто цю ідею.

Протягом всього дня «Хіей» зазнає атак американської авіації. За цей час корабель зазнає шести бомбових влучань і близько п'яти влучань торпедами. Зрозумівши, безвихідність ситуації, капітан 1 рангу НІшіда віддає наказ екіпажу залишити корабель. Після евакуації екіпажу, есмінці, що супроводжували лінкор, здійснили торпедний залп. «Хіей» затонув надвечір 14 листопада 1942 року, втративши 188 членів екіпажу і ставши першим затопленим японським лінкором у Другій світовій війні. 20 грудня 1942 корабель було викреслено зі списків флоту

Затонулий лінкор було виявлено на початку 2018 року японськими дослідниками при вивченні морського дна в районі затоплення за допомогою гідролокатора[9] .

31 січня 2019 експедиція, яка базувалась на науково-дослідному судні Petrel (фінансування експедиції здійснювалося фондом Пола Аллена), повідомила про ідентифікацію раніше виявлених уламків як останків лінійного корабля «Хіей». Вивчення уламків було проведено за допомогою глибоководних автономних дистанційно керованих апаратів (ROV, Remotely Operated underwater Vehicle). Останки знаходяться на глибині 985 метрів в Соломоновому морі на північний захід від острова Саво (9°0'0"N 158°59'59"E)[10] і являють собою частину корпусу довжиною близько 150 метрів, що лежить на дні вгору кілем . Носова частина корабля довжиною близько 70 метрів повністю втрачена і не виявлена. Імовірно, вона була відірвана внаслідок детонації погребів боєзапасу носових веж гармат головного калібру[11][12][13] . Згідно із заявою Пола Майера (Paul Mayer), провідного дослідника експедиції, на відстані близько 7,5 кілометрів від уламків Hiei, знаходяться останки однотипного з ним лінкора «Кірішіма», що затонув наступного дня (15 листопада 1942 року) в цьому ж районі[14] .

• Breyer, Siegfried (1973). Battleships and battle cruisers, 1905–1970. Garden City, New York: Doubleday. OCLC 702840. (англ.)
• Frank, Richard (1990). Guadalcanal: The Definitive Account of the Landmark Battle. New York: Random House. ISBN 0-394-58875-4. (англ.)
• Gardiner, Robert; Gray, Randal, ред. (1985). Conway's All the World's Fighting Ships: 1906–1921. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-907-3. (англ.)
• Hammel, Eric (1988). Guadalcanal: Decision at Sea: The Naval Battle of Guadalcanal, November 13–15, 1942. (CA): Pacifica Press. ISBN 0-517-56952-3. (англ.)
• Jackson, Robert (2000). The World's Great Battleships. Brown Books. ISBN 1-897884-60-5 (англ.)
• Jackson, Robert (editor) (2008). 101 Great Warships. London. Amber Books. ISBN 978-1-905704-72-9 (англ.)
• Lengerer, Hans; Ahlberg, Lars (2019). Capital Ships of the Imperial Japanese Navy 1868–1945: Ironclads, Battleships and Battle Cruisers: An Outline History of Their Design, Construction and Operations. Volume I: Armourclad Fusō to Kongō Class Battle Cruisers. Zagreb, Croatia: Despot Infinitus. ISBN 978-953-8218-26-2. (англ.)
• McCurtie, Francis (1989) [1945]. Jane's Fighting Ships of World War II. London: Bracken Books. ISBN 1-85170-194-X (англ.)
• McLaughlin, Stephen (2003). Russian & Soviet Battleships. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-481-4. (англ.)
• Moore, John (1990) [1919]. Jane's Fighting Ships of World War I. London: Studio Editions. ISBN 1-85170-378-0
• Morison, Samuel Eliot (1958). The Naval Battle of Guadalcanal, 12–15 November 1942. The Struggle for Guadalcanal, August 1942 – February 1943, vol. 5 of History of United States Naval Operations in World War II. Boston: Little, Brown and Company. ISBN 0-316-58305-7. (англ.)
• Parshall, Jon; Hackett, Bob; Kingsepp, Sander; Nevitt, Allyn (1997–2009). Imperial Japanese Navy Page. (англ.)
• Schom, Alan (2004). The Eagle and the Rising Sun; The Japanese-American War, 1941–1943. Norton & Company. ISBN 0-393-32628-4. (англ.)
• Stille, Cdr Mark (2008). Imperial Japanese Navy Battleship 1941—1945. Oxford: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-280-6 (англ.)
• Whitley, M. J. (1998). Battleships of World War Two: An International Encyclopedia. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-184-X. (англ.)
• Willmott, H.P. (2002). The Second World War in the Far East. Smithsonian Books. ISBN 0-304-36127-5 (англ.).