Фусо (лінкор)
«Фусо» (яп. 扶桑 Фусо:, «Країна сходу сонця») — лінійний корабель японського імператорського флоту. Головний корабель однойменного типу. Корабель названий на честь старовинного назви Японії.
| Фусо | ||
|---|---|---|
 | ||
| Лінкор «Фусо» в морі | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Лінкор, тип «Фусо» | |
| Держава прапора |  | |
| Належність | Імператорський флот Японії | |
| Спущено на воду | 28 березня 1914 року | |
| Введено в експлуатацію | листопад 1915 року | |
| Статус | потоплений в нічному бою з шістьма американськими лінкорами в протоці Сурігао 25 жовтня 1944 року. | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 34 700 тон | |
| Довжина | 212,8 м | |
| Ширина | 33,1 м | |
| Осадка | 9,7 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 парові турбіни Kampon | |
| Потужність | 75 000 к.с. | |
| Швидкість | 24,7 вузлів | |
| Автономність плавання | 8000 морських миль на 16 вузлах | |
| Екіпаж | 1800-1900 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 6 × 2 — 356-мм/45, 14 × 1 — 152/50 | |
| Зенітне озброєння | 4 × 2 — 127-мм/40, 20 × 3 — 25-мм/60 | |
| Авіація | 1 катапульта, 3 гідролітака | |
Лінкор був закладений 11 березня 1912 року, спущений на воду 28 березня 1914 року і введений в експлуатацію в листопаді 1915 року. На початку служби лінкор патрулював вздовж узбережжя Китаю. У Першій світовій війні участі не брав. У 1923 році брав участь в ліквідації наслідків землетрусу Канто. У 1930—1935 і 1937—1941 роках проходив глибоку модернізацію щодо посилення бронювання та перебудови верхніх надбудов. Фусо в складі Південної групи віце-адмірала Шьоджі Нішімури брав участь у битві в затоці Лейте. В ніч на 25 жовтня 1944 «Фусо» разом з однотипним кораблем «Ямашіро» були потоплені в бою з шістьма американськими лінкорами в протоці Сурігао. У лінкор «Фусо» потрапили дві торпеди з американського есмінця, після чого корабель вибухнув. У повідомленнях стверджувалося, що Фусо розламався навпіл і обидві половини залишалися на плаву протягом години. З усього екіпажу врятувалися лише 10 осіб.
Модернізація
Конструкція
У ході першої модернізації 1930—1933 років, надбудова лінкора «Фусо» була збільшена, встановлена фок-щогла. Задня надбудова була перебудована для розміщення 127-міліметрових зенітних гармат і встановлення додаткових постів керування вогнем. На «Фусо» була перебудована підводна частина — збільшені протиторпедні булі, для поліпшення підводний захисту і компенсації ваги додаткового обладнання та спорядження.
В ході другого етапу реконструкції в 1934—1935 роках, підводна частина була розширена, а її корми подовжена на 7,62 м. Ці зміни збільшили загальну довжину «Фусо» до 212.75 метрів, а ширину до 33,1 м . Водотоннажність лінкора в процесі модернізації збільшилася майже на 4000 тонн і склало 39,154 довгих тонн (39,782 т) при повному навантаженні.
Броньовий захист
Під час своєї першої реконструкції броня «Фусо» була істотно посилена. Палубна броня була збільшена до максимальної товщини 114 мм. Поздовжні перегородки з високоміцної сталі завтовшки 76 мм були додані для поліпшення підводного захисту.
Авіаційне озброєння
Лінкори типу «Фусо» були оснащені майданчиком для зльоту літаків, змонтованої на вежі № 2 в 1924 році. В ході першого етапу модернізації лінкорів майданчик була встановлена на даху вежі № 3. Передбачалося базування на ньому трьох літаків, хоча кораблі не були оснащені літаковим ангаром.
Спочатку на кораблях базувалися біплани «Накаджіма E4N2», в 1938 році вони були замінені на «Накаджіма E8N2». В ході другого етапу модернізації 1940—1941 років на кормі корабля була встановлена нова катапульта і поліпшені умови базування літаків. З 1942 року лінкор «Фусо» отримав новий біплан «Міцубіші F1M», який замінив «Накаджіма E8N2».
Лінійний корабель «Фусо» під час добудови на плаву
«Фусо» після модернізації
Схема «Фусо»
Історія служби
Довоєнний період
«Фусо» був закладений на військово-морській верфі в Куре 11 березня 1912 році і спущений на воду 28 березня 1914 року. Корабель був зданий в експлуатацію 8 листопада 1915 року. 13 грудня зарахований в 1-ю дивізію 1-го Флоту. Корабель не брав участь у бойових діях під час Першої Світової Війни, так як в Азії вже не було сил центральних держав. До кінця війни лінкор займався патрулюванням біля берегів Китаю. В 1917 і 1918 роках «Фусо» служив флагманом 1-ї дивізії. Лінкор був виведений в резерв. У 1918 році на корабель встановили п'ять 76,2-мм зенітні гармати. З 9 по 22 вересня 1923 року «Фусо» брав участь у порятунку жертв великого землетрусу Канто. З 1 липня 1924 року по 1 листопада кораблем командував капітан Міцумаса Йонай, майбутній прем'єр-міністр Японії. З 1 листопада командування прийняв капітан Санкічі Такахаші. У 1920-ті роки «Фусо» проводив бойову підготовку біля берегів Китаю і часто стояв в резерві.
Перший етап першої модернізації розпочався 12 квітня 1930 року на верфі в Йокосуці. В ході модернізації були замінені машини, посилена броня, і протиторпедні булі. 26 вересня 1932 року «Фусо» прибув у Куре, де було оновлено озброєння і демонтовані торпедні апарати. 12 травня 1933 року почалися ходові випробування. Другий етап модернізації корабля провели через рік, у ході якої лінкор був подовжений. В березні 1935 року реконструкція була завершена. В 1936—1937 роках «Фусо» виконував роль навчального судна.
26 лютого 1937 року почалася друга модернізація корабля. 1 грудня капітан Хіроакі Абе прийняв командування лінкора. 1 квітня 1938 року реконструкція була завершена. 15 листопада корабель був знову призначений в 1-у дивізію 1-го Флоту. Вона нетривалий час діяла в китайських водах на початку 1939 року. 12 грудня 1940 року розпочався другий етап другої модернізації. До 10 квітня 1941 року всі модернізаційні роботи на «Фусо» були закінчені. Оновлений корабель увійшов в 2-ю дивізію 1-го Флоту. 15 вересня командування на лінкорі «Фусо» прийняв капітан Міцуо Кіносіта. У той час 2-я дивізія складалася з двох лінкорів типу «Фусо» і двох лінійних кораблів типу «Ісе».
Останній похід
Під командуванням контр-адмірала Масамі Бана «Фусо» покинув Бруней 22 жовтня 1944 року і в складі Південної групи попрямував на схід в море Сулу, а потім на північний схід в море Мінданао, маючи намір приєднатися до сил віце-адмірала Такео Куріти в затоці Лейте. Кораблі пройшли на захід від острова Мінданао в протоку Сурігао, де зустріли велике американське з'єднання. Битва в протоці Сурігао стало найважливішою подією в битві в затоці Лейте.
24 жовтня о 9:08 «Фусо», «Ямашіро» і важкий крейсер «Моґамі» помітили групу з 27 літаків, серед яких були торпедоносці TBF Avenger і пікіруючі бомбардувальники SB2C Helldiver у супроводі палубних винищувачів F6F Hellcat. Бомба з одного з літаків, що потрапила в «Фусо», знищила катапульту і обидва гідролітака. Інша бомба потрапила в корабель біля вежі № 2 і проломила палубу, загинуло багато матросів на постах допоміжної артилерії.
Рано вранці наступного дня в 1:05 «Фусо» відкрив вогонь по лівому борту і потрапив у крейсер «Моґамі». «Дружнім вогнем» з лінкора були вбиті троє моряків в лазареті «Моґамі».
В 2:00 почалися атаки американських есмінців, вони випустили 27 торпед і в 2:07 одна або дві торпеди вдарили в правий борт «Фусо». Корабель почав кренитися на правий борт, уповільнив хід і випйшов з ладу. Пізніше очевидці стверджували, що «Фусо» розламався навпіл, і що обидві половини залишалися на плаву і горіли протягом години. Але свідки могли бачити тільки вогонь на воді, а не які-небудь фрагменти корабля. Історик Джон Толанд в 1970 році стверджував, що «Фусо» переламався навпіл. Згідно з дослідженнями історика Ентоні Таллі, опублікованими в 2009 році і заснованим на записах суднового журналу корабля «Хатчінс», де описується потоплення «Фусо» — «величезний вибух у 03:38 піднявся над кораблем, так що здавалося, він переломився навпіл…»
Достеменно відомо, що лінкор був торпедований і в результаті інтенсивного затоплення перекинувся і затонув протягом сорока хвилин. «Фусо» пішов на дно між 3:38 3:50, з його екіпажа вижили лише кілька десятків людей. Є свідчення, що деякі з них були врятовані есмінцем «Асагумо», який сам затонув через деякий час. Десять членів екіпажу лінкора змогли повернутися в Японію.
31 серпня 1945 року «Фусо» був виключений зі списків флоту.
Література
- Апальков Ю. В. Боевые корабли японского флота: Линкоры и авианосцы. — СПб.: Дидактика, 1997.
- Балакин С. А., Дашьян А. В. и др. Линкоры Второй мировой. Ударная сила флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006. — 256 c.: ил. — (Арсенал Коллекция). — 3000 экз.
- Skulski J. The Battleship Fuso. Anatomy of the Ship. — London, Conway Maritime Press, 1998.
- Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4.
- Chesneau, Roger, ред. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships 1922–1946. Greenwich, UK: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7.
- Gardiner, Robert; Gray, Randal, ред. (1984). Conway's All the World's Fighting Ships: 1906–1921. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-85177-245-5.
- Hackett, Bob (2003). IJN FUSO: Tabular Record of Movement. Combinedfleet.com. Процитовано 16 лютого 2013.
- Jentschura, Hansgeorg; Jung, Dieter; Mickel, Peter (1977). Warships of the Imperial Japanese Navy, 1869–1945. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. ISBN 0-87021-893-X.
- Parshall, Jonathan; Tully, Anthony (2007). Shattered Sword: The Untold Story of the Battle of Midway. Washington, DC: Potomac Books Inc. ISBN 1-57488-924-9.
- Preston, Antony (1972). Battleships of World War I: An Illustrated Encyclopedia of the Battleships of All Nations 1914–1918. New York: Galahad Books. ISBN 0-88365-300-1.
- Rohwer, Jurgen (2005). Chronology of the War at Sea, 1939–1945: The Naval History of World War Two. Annapolis, Maryland: US Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
- Silverstone, Paul H. (1984). Directory of the World's Capital Ships. New York: Hippocrene Books. ISBN 0-88254-979-0.
- Skulski, Janusz (1998). The Battleship Fuso. Anatomy of the Ship. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-665-5.
- Stille, Mark (2008). Imperial Japanese Navy Battleships 1941-45. New Vanguard 146. Botley, Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 1-84603-280-6.
- Toland, John (1970). The Rising Sun. New York: Random House. OCLC 944111.
- Tully, Anthony P. (2009). Battle of Surigao Strait. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-35242-2.