Сафронова Інеса Павлівна

Інеса Павлівна Сафронова (28 серпня 1924 — 6 травня 2004) — радянський і український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, професор кафедри історії держави і права Харківського юридичного інституту. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Інеса Павлівна Cафронова
Народилася 28 серпня 1924(1924-08-28)
Москва, СРСР
Померла 6 травня 2004(2004-05-06) (79 років)
Харків, Україна
Країна СРСР→
Україна
Діяльність юридичний навчальний заклад
Alma mater Харьковский юридический інститут
Заклад Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Звання професор
Ступінь доктор юридичних наук

Біографія

Інеса Сафронова народилася 28 серпня 1924 року у Москві. У 1942—1944 роках навчалась у Ташкентському юридичнім інституті, потім з 1944 до 1946 року — у Харківському юридичному інституті. По закінченню інститута, поступила у аспірантуру у цей же виш[1].

У 1949 році закінчила аспірантуру і почала працювати в інституті на кафедрі історії держави і права[1]. Працювала на посаді асистента, згодом, протягом десяти років, була старшим викладачем. У 1962 році стала доцентом кафедри, займала посада до 1981 року. У тому ж році отримала професорське звання, а з 1982 року і до смерті займала профессорскую посаду[2][3].

У 1999 році була отримала звання «Заслужений юрист України». У 2002 році стала лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, у тому ж році стала заслуженим професором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого[4].

Інесса Павлівна померла 6 травня 2004[2][3].

Наукова діяльність

Інеса Павлівна займалася дослідженням проблематики історії держави і права України[1] і зарубіжних країн, також у сферу її наукових інтересів входили такі теми як: розробка питання про створення Української національної держави, її суспільно-політичний і державний устрій у XVII—XIX віках і у 1945—1960 роках. У 1952 році захистила дисертацію «Розвиток трудового права УРСР у 1917—1920 роках» на отримання наукового ступеня кандидата юридичний наук, а у 1972 році захистила докторську дисертацію «Єдиноначальність і колегіальність в управлінні соціалістичними промисловими підприємствами у Радянській державі (1917—1929)»[2][3].

Була членом двох спеціалізованих дисертаційних рад з захисту докторських дисертацій[1]. Була науковим керівником 3-х кандидатів наук[2][3].

Автор і співавтор понад 130 робіт, серед котрих були: «Історія держави і права країн Азії і Африки: Нариси» (1956; у співавторстві), «Радянське держава і право у період Великой Вітчизняної війни» (1964), «Держава і право Росії з лютого по жовтень 1917 р.» (1965), «Історія держави і права СРСР» (частина 2, 1972; у співавторстві), «Розвиток управління промисловим підприємством у Радянській державі» (1975), «Єдиноначальність і колегіальність у соціалістичному промисловому підприємстві» (1979), «Рабовласницька і феодальна держава і право у країнах Азії та Африки» (1981), «Історія держави і права України» (укр. ; частина 1, 1993 і частина 2, 1996; у соавторстве)[4][2][3].

У 2000 році було видано двухтомний підручник «Історія держави і права України. Академічний курс», написаний авторським колективом: Гончаренко В. Д., Сафроновою І. П., Страховим М. М., Копиленко О. Л. та Рогожиним А. Й. За цей труд, 16 грудня 2002 року всі автори підручника стали лауреатами Державної премії України у галузі науки і техніки[5].

Примечания
  1. Гончаренко, Зайцев, 2003, с. 433.
  2. library.nlu.edu.ua.
  3. logos.biz.ua.
  4. Гончаренко, Зайцев, 2003, с. 433—434.
  5. Указ Президента Украины (укр.). Верховна Рада України. 16-12-2002. Процитовано 11 грудня 2019.

Література
  • Гончаренко В. Д., Зайцев Д. О. Сафронова Інеса Павлівна // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шумшученко. — К. : «Юридична думка», 2003. — 736 с. — ISBN 967-7492-05-2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.