Саїт Алтинорду

У дорослому футболі дебютував 1929 року виступами за команду «Алтинорду», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала цілих двадцять сім років. Більшість часу, проведеного у складі «Алтинорду», був основним гравцем захисту команди і виграв з командою 6 титулів Ізмірської футбольної ліги.

Незважаючи на те, що Саїт був головним чином захисником[7], він брав участь і в атаках команди, що призвело до того, щоб він забив 29 голів протягом своєї кар'єри, в тому числі він був найкращим бомбардиром Національного дивізіону 1937 року з 13 голами.

Крім усього іншого, у нього були пропозиції «Галатасарая» та «Фенербахче», від яких Саїт відмовився. Він настільки сильно ототожнювався зі своїм клубом, що коли в Туреччині в 1934 році було введено закон про прізвище, він обрав своїм прізвищем назву клубу, Алтинорду. Не в останню чергу через це він і донині користується великою повагою серед шанувальників клубу[8][9], а також вважається символом егейського футболу, а у Ізмірі наприкінці 2014 року була відкрита його статуя[10][11][12].

22 квітня 1932 року Саїт дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Туреччини в товариській грі з Угорщиною Б (1:4)[13], а через два роки у складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні. На цьому турнірі Алтинорду зіграв один матч — з Норвегією[14], який його команда програла 0:4 і покинула турнір.

Всього протягом кар'єри у національній команді провів у її формі 4 матчі. Після завершення виступів за збірну у 1937 році, не до турецької національної збірної не викликався жоден гравець «Алтинорду» протягом 78 років, поки в 2016 році не був викликаний Чаглар Сьоюнджю[15][16].

Помер 17 листопада 1978 року на 67-му році життя у місті Ізмір.