Свинуха тонка

Шапка 5-10(15-20) см у діаметрі, щільном'ясиста, увігнуторозпростерта, гладенька, згодом часто жилкувата, клейка, рудувато-коричнева, оливково-руда, часто м'ясо-червоно-бура-коричнева, до краю світліша. Край спочатку закручений, потім опущений, бежевий, жовтуватий. Пластинки тонкі, густі, вузькі, легко відділяються від м'якуша шапки, лимонножовті, пізніше жовтувато- або іржаво-коричневі, з анастомозами біля ніжки, від дотику буріють. Спорова маса коричнева. Спори вохряно-жовті, 8-10 Х 4-6 мкм. Ніжка 2-3 Х 1,5-3 см, іноді майже відсутня, щільна, кольору шапки або світліша. М'якуш шапки жовтий або червонувата-жовтий, у ніжці — вгорі жовтуватий, внизу коричневий, при розрізуванні на повітрі темніє, з запахом гнилої деревини.

Трапляється по всій Україні. Росте в листяних, хвойних і мішаних лісах, у садах, лісосмугах, часто групами, у червні — жовтні. Зростає свинуха на грунті у листяних, хвойних й змішаних лісах. На деревному субстраті свинухи більш дрібні і менш м’ясисті, ніж ті, що ростуть на грунті.

Свинухи люблять освітлені, просторі місця: розріджені гаї, узлісся, пронизані сонцем березняки, просіки, узбіччя доріг.

Багато грибників щороку заготовляють ці гриби. Але є різні погляди щодо щодо оотруйности цих грибів. Висновки мікологів і традиції багатьох поколінь вживати свинуху не завжди збігаються.

Гриб довгий час вважався умовно-їстівним, але зараз його отруйність доведено. Організм людини акумулює отруту, тому тривале вживання гриба в їжу призводить до тяжких отруєнь.[1].

На даний час гриб вважається отруйним, хоча симптоми отруєння проявляються не завжди або не зразу. Через вживання гриба трапляються смертельні випадки.

Свинуха викликає сильну алергічну реакцію. В середині 1980-х років швейцарський лікар Рене Фламмер виявив антиген свинухи, здатний вступати в хімічний зв’язок зі структурами клітинних мембран, фіксуватися на мембрані еритроцитів і провокувати тим самим аутоімунні реакції проти власних еритроцитів. Через деякий час після вживання антиген гриба запускає імунну відповідь, що полягає у виробленні антитіл, здатних пошкоджувати клітини, на мембранах яких є антигени свинухи. Руйнування еритроцитів антитілами викликає гемолітичну анемію і, як наслідок, нефропатію і ниркову недостатність через пошкодження ниркових клубочків фрагментами зруйнованих еритроцитів. Оскільки для вироблення антитіл потрібен певний час, найбільш виражена аутоімунна реакція є у людей, які багаторазово вживали гриб, особливо - у тих, які відчували після такої їжі шлунково-кишкові розлади. Чутливість людей до грибних токсинів дуже різна, але особливо чутливі діти.

Також у грибах накопичуються радіоактивні ізотопи цезію та міді. Зміст важких металів і радіоактивних ізотопів в цих грибах може в десятки або навіть в сотні разів перевищувати вміст цих же елементів у грунті.

Paxillus involutus використовують для біоіндикації радіологічного забруднення[2].

• Свинуха Зерової

• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
• Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 154–155.
• E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 156