Свинцевий олівець

Свинцевий олівець — попередник сучасного графітного олівця.

Свинцеві олівці

Історія сучасного олівця почалася з використання в ХIV[1] столітті стрижнів (штифт) із свинцю з цинком або оловом.

У німецькій мові словом Bleistift («свинцевий стрижень») досі називають і графітові олівці. Пам'ять про первісний матеріал олівцевого стрижня зберегла й українська мова: укр. олівець походить від пол. ołówek, утвореного від ołów («свинець»)[2]; вживання слова «оливо» щодо цього металу відоме і в українській мові. «Оливом» могли звати і сам олівець: пор. Шевченкове «Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо потрачу»[3].

Для написання тексту свинцевий олівець широко не використовувався: по-перше, тому, що залишає на папері не яскравий, хоча й чіткий слід, і через це застосовувався для підготовчих начерків, а по-друге, тому, що тривалий контакт зі свинцем для писаря був небезпечним для здоров'я.

Більш темну межу залишав штифт «з двох частин свинцю і однієї частини прокованного молотком олова». Лінія з часом під дією кисню повітря темніла, але легко видалялася м'якушкою хліба, пемзою — ластик придумали тільки в XVIII столітті.

Чистилище XXXI. Ілюстрація Сандро Ботічеллі до Божественної комедії Данте

Свинцевий олівець вдало використали художники Каміль Коро[4] , Тарас Шевченко, Жан-Огюст-Домінік Енгр, Адольф Менцель, Сандро Боттічеллі.

В епоху Відродження вишуканій публіці і людям мистецтва з великим успіхом служив срібний брат свинцевого штифта. Його темно-сіра риска коричневіла при окисленні, і стерти її м'якушкою або пемзою було неможливо. Тому малювати такими олівцями могли собі дозволити тільки великі майстри малюнка, що не завдають на папір жодної зайвої або неточної лінії. Збереглися срібні малюнки Леонардо да Вінчі, Альбрехта Дюрера і навіть один срібний штифт, що належав Луці Кранаха.

У металевих олівців були ще двоюрідні брати, мінеральні — перш за все це деревне вугілля.

Примітки
  1. За деякими джерелами перший м'який блідо-сірий слід свинцевого стрижня з'явився ще в давнину на аркушах пергаменту — трубка очерету, бамбука або папірусу, заповнена рідким свинцем, використовувалася як інструмент для писання
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. Оливо // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. В малюнку «Селянська дівчинка Еме Ренуаф з дитиною».

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.