Свято-Димитрівська церква (Вільховиця)

Церкву збудовано з дубових колод у XVII сторіччі в сусідньому селі Бистриця, а коли там постала на початку ХХ сторіччя мурована церква, дерев'яну перенесли 1910 року до Вільховиці. Як це часто бувало при перенесеннях, церква зазнала перебудови: спрощено форму башти і завершення, змінено перекриття над навою та вівтарем, зрізано кронштейни піддашшя на західному фасаді бабинця, розширено отвори вікон. Та споруда зберегла найголовніше — архаїчний вигляд видовженої нави з п'ятигранним вівтарним зрубом. Особливої уваги заслуговує одвірок, збудований з широких тесаних плах у стародавньому стилі. Верхню частину одвірка вирізано фігурною аркою. Весь одвірок вишукано декоровано прадавніми символами сонця — та «соняшниками». По внутрішньому краю насічено скупий орнамент. В інтер'єрі цікавим є фігурний прохід з бабинця до нави. Колись церкву прикрашав старий іконостас з образами місцевих іконописців XVII сторіччя, але його демонтували. Церква й досі діюча. В ній справляють богослужіння, весілля, обряди поховання.

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 198). В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070036)[1].

• Церква святого Івана Предтечі (Сухий);
• Церква Святого Миколая (Свалява);
• Церква Вознесіння Господнього (Ялове);
• Церква Введення Пресвятої Богородиці (Розтока);
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Пилипець).

М.Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008

http://www.derev.org.ua/zakarp/vilkhovytsia.htm