Свято-Покровська церква (Плішивець)

Свято-Покровська церква — церква в селі Плішивець Гадяцького району Полтавської області. Єдиний в Україні мурований дев'ятибанний храм, що зберігся до нашого часу. Рішенням виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів № 250 від 27.05.1969 р. будівлю взято під охорону держави, як пам'ятку архітектури місцевого значення. Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 16.09.1979 р. Покровську церкву взято під охорону держави як пам'ятку архітектури республіканського значення за № 1478.

Свято-Покровська церква
50°26′28″ пн. ш. 34°12′17″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування  Україна, Плішивець Гадяцького району Полтавської області
Архітектор І. С. Кузнецов
Початок будівництва 1902
Кінець будівництва 1906
Стиль необароко
Належність Українська Православна Церква.
Єпархія Полтавська єпархія УПЦ (МП)
Свято-Покровська церква (Плішивець) (Полтавська область)
 Свято-Покровська церква у Вікісховищі

Історичні відомості

Споруджувалася церква у 1902—1906 рр. Трудами архиєпископа Парфенія (Левицького) було висловлене побажання архітектору-художнику І. С. Кузнецову — храм мав бути мурованим і схожим на відомий дерев'яний Троїцький собор у місті Новомосковську (тепер Дніпропетровської області).[1] Архітектор зміг не лише запроектувати в камені точну копію знаменитої козацької церкви, щоправда у зменшеному розмірі — 2/3 від об'єму оригіналу, але й удосконалив силует майбутнього храму. По завершенні будівництва перед громадою постала монументальна дев'ятибанна споруда, що підіймалася на горі над р. Псел і яку було видно за багато кілометрів.

На початку 1930-х рр. релігійну громаду зняли з реєстрації, а церкву закрили. Дзвіниця та огорожа були розібрані і цеглу використали як будівельний матеріал. Розібрали також ґанки та фонтан із басейном.

Релігійна громада відновила діяльність під час тимчасової німецької окупації села в 1942 р. Під час німецько-радянської війни споруда постраждала від прямих попадань снарядів у південний бік будівлі, наслідком чого стали кілька наскрізних пробоїн у стінах. Була зареєстрована органами радянської влади 14.02.1948 р. за № 310. Для релігійних відправ використовувала приміщення колишньої церкви площею 150 кв. м. Громада була знята з державної реєстрації у 1960 р.

У 1989 р. розпочалися роботи по реставрації споруди за проектом архітекторів В. І. Касьяненка, В. А. Павленка, С. П. Петрової, (роботи були виконані неякісно і не в повному обсязі) а в 1990 р. вона була передана релігійній громаді УПЦ.

Опис

Покровська церква — мурована, хрещата в плані, чотиристовпна, дев'ятикамерна, дев'ятибанна споруда. Всередині храму в вівтарі знаходяться дві квадратні, а всередині — дві круглі колони. Пірамідальність композиції підкреслюється заломами тісно поставлених одна до одної рівновеликих бань. Стіни оброблені плоскими лопатками, що завершуються декоративними карнизами, а вікна з напівкруглим завершенням декоровані обрамленням із лекальної цегли, виконаним у формах українського бароко.

У 1911 р. з північної сторони храму, поряд із існуючою дерев'яною, яка була згодом розібрана, спорудили муровану триярусну дзвіницю, а трохи пізніше територію навколо обгородили мурованою огорожею.

Відомий дослідник українського мистецтва та архітектури В. Чепелик характеризував споруду як єдиний в Україні храм, що був зведений у стилі Українського модерну.

Сучасність
  • Релігійна громада зареєстрована органами державної влади 19.02.1993 р. за № 72 як громада Української Православної Церкви. Для релігійних відправ використовує приміщення церкви.
  • При протоієреї Степану (Кавчак) відновлено куполи та хрести, побудовано криницю.
  • При протоієреї Василю (Лило) відремонтовано 2/3 підлоги, закладено пробої в стінах, проведено частковий ремонт храму.
  • На даний час громаду очолює протоієрей Роман Височанський. Встановлено паркан, нужник, побудовано дзвіницю 32 метри висоти, на 9 дзвонів. Встановлені іконостаси та завершено роботи з підлогою. З 25 грудня 2018 року на території діє Св. Покровський скит: настоятель архімандрит Вкнедикт Малета та іродиякон Гурій Ромас.У 2021 р. 20 січня скит реорганізовано в жіночий , старша сестра монахиня Соломія Дюкарева.Завершується будівництво житлового корпусу. Реставрація та будівництво триває за рахунок релігійної громади. Діє сайт.

Примітки
  1. Поява храму в «українському» стилі є наслідком того, що Парфеній, перебуваючи більшу частину свого архієрейського служіння на кафедрах в Росії (1899—1904 — єпископ Можайський, вікарій Московської єпархії, 1908—1917 — єпископ Тульський), намагався підтримувати контакти з земляками. Одним із них був історик [[Дмитро Яворницький]], котрий на той час працював у Московському університеті. Саме у його колекції владика побачив фотографію церкви у Новомосковську, загорівшись ідеєю побудувати подібну у своєму селі. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.

Джерела
  • Звід пам'яток історії та культури України: Полтавська область. 3-43 Гадяцький район [Текст] = Register of Monuments of History and Culture of Ukraine: Poltava Region. Gadjach district / Полт. краєзн. муз.; B.A. Андрієць, С. І. Бочарова, О. О. Вільмовська та ін.; ред. кол.: Ю. В. Волошин, А. М. Киридон, В. В. Кривошея та ін.; [упорядн., наук. ред. В. О. Мокляк]. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. — 775 с.: іл. с.351-352 (ISBN 978-966-182-296-1)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.