Плішивець

Пліши́вець — село в Україні, у Миргородському районі Полтавської області. Населення становить 808 осіб. Орган місцевого самоврядування — Плішивецька сільська рада.

село Плішивець
Герб
Церква святої Покрови
Церква святої Покрови
Країна  Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Миргородський район
Рада Плішивецька сільська рада
Код КАТОТТГ UA53060050160081826
Облікова картка Плішивець 
Основні дані
Населення 808
Поштовий індекс 37323
Телефонний код +380 5354
Географічні дані
Географічні координати 50°26′37″ пн. ш. 34°12′21″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 171 м
Місцева влада
Адреса ради 37300, с. Плішивець, вул. Соборна, 55
Карта
Плішивець
Плішивець
Мапа

 Плішивець у Вікісховищі

Після ліквідації Гадяцького району у липні 2020 року увійшло до Миргородського району.[1]

Географія

Село Плішивець знаходиться на правому березі річки Псел, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Кам'яне (Лебединський район), нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Дучинці, на протилежному березі — село Бобрик. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.

Історія
  • За даними на 1859 рік у власницькому та козачому селі Гадяцького повіту Полтавської губернії, мешкало 1838 особи (893 чоловічої статі та 945 — жіночої), налічувалось 179 дворових господарств, існувала православна церква[2].
  • Село постраждало внаслідок голодоморів у 1932–1933 і 1946–1947 роках.

Пам'ятки архітектури

Покровська церква була збудована протягом 1902-1906 за проектом архітектора-художника І. С. Кузнецова. Безпосереднім прототипом церкви був дерев'яний Троїцький собор у м. Новомосковську, зведений майстром Я. Погребняком 1778 року.

Заслуга побудови Покровської церкви належить, у першу чергу, архієпископу Парфенію (в миру — Памфілу Андрійовичу Левицькому). Саме йому належить ідея будівництва храму в його рідному селі Плішивець, та саме він займався збиранням коштів. Крім самого храму, було також збудовано дзвіницю та господарчі приміщення, територію обнесено парканом. Поява храму в «українському» стилі є наслідком того, що Парфеній, перебуваючи більшу частину свого архієрейського служіння на кафедрах в Росії (1899—1904 — єпископ Можайський, вікарій Московської єпархії, 1908—1917 — єпископ Тульський), намагався підтримувати контакти з земляками. Одним із них був історик Дмитро Яворницький, котрий на той час працював у Московському університеті. Саме у його колекції владика побачив фотографію церкви у Новомосковську, загорівшись ідеєю побудувати подібну у своєму селі.[3]

У радянський період було розібрано на цеглу дзвіницю та паркан, з самої церкви скинуто куполи та перетворено на зерносховище. З 1989 р. розпочато роботу по відродженню святині: встановлено куполи, перекрито дах, побудовано церковну криницю при протоієрею Степану (Кавчак). Закладено пробоїни в стінах, відремонтовано 2/3 підлоги, проведено частковий ремонт храму при протоієрею Василю (Лило). З 2007 року, при протоієрею Роману (Височанському), завершено ремонт підлоги, встановлено іконостас, огороджено та облаштовано територію, облаштовано колодязь, нужник, альтанку, завершується будівництво дзвіниці.

Відомі люди

Народились

Примітки
  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 461)
  3. Церква у стилі козацького бароко, на яку надихнув Яворницький. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.