Свіршківці

Село Свіршківці згадується в джерелах 1493 року. Свою назву село одержало від пріщвиша власників Свірчів, яким в XV—XVI століттях належало чимало сіл і містечок нашого краю. «Несомненно, что Свиршковцы происхождением своим обязаны Сверчам, которым в XV—XVI в. принадлежали многие сёла в окрестностях Гусятина. В 1482 году владельцами Свиршковец были Вихна из Нищеслав и муж её Адам. В 1493 году было в Свиршковцах 37 дымов.» (Труды Подольского епархиального историко — статистического комитета. Выпуск седьмой. Каменец — Подольский. 1895. Под редакцией Н. И. Яворовского). На північний схід від села підноситься друга за висотою товтра Демковецька Скала з печерою висотою 386 метрів над рівнем моря.

В ХІІ-ХІІІ століттях монголо-татари навели свою орду на Українські землі, ті що за Дніпром. Орда насувалася на міста. Палила, вбивала, знущалася над людьми, гнала в неволю. А решту людей повинні були здавати дань дуже велику. Пізніше наші землі поділяли. Територія нашого села потрапила в залежність до пана  Свірча. На цій території пан збудував свій маєток. У цьому їм допомагали пани Яскорунські, що були залежні від Польщі. Селяни, що проживали на цій території стали залежними від пана Свірча. Населений пункт стали називати Свірчіківці. Пройшли століття, пан Свірч давно вже помер, відбулися зміни. У слові Свірч  змінилися букви. І тепер наше село називається Свіршківці.

Відомості про заснування нашого села відносяться до давно минулого часу. Із письмових та речових пам'ятків відомо, що село Свіршківці засновано у XIII столітті.

На території нашого села знайдено різні речі старовини, знаряддя праці, кремені, сокири, монети. Деякі речі старовини знаходяться в музеї історії села. За народними переказами перші поселення були розташовані по обидві сторони річки Жванчик. В ХЇІ-ХШ столітті в селі нараховувалось 47 дворів. В даний час навколо деяких садиб збереглися земляні вали довжиною 200 сажнів і шириною 6 сажнів, висотою 2 сажні, споруджені з метою захисту від татаро-монголів. В 1250 році наше село загарбали татаро-монголи, які знищили населення Свіршковець і оточуючі села Демківці, Юрківці, Чемерівці та інші.

Село Свіршківці згадується в давніх актах 1494 року. Тоді в ньому було до 73 господарств. За історичними даними, які подано в книзі «Историческое описание Каменец-Подольского уезда» говориться, що село Свіршківці відоме в XVI ст.. належало більшість сіл і містечок теперішньої території Чемеровецького і Кам'янець-Подільського районів.

В 1530 р. наше село і навколишні села захопили турки. В довгій долині (між Бережанкою і Андріївною, Чемерівцями) було спалено населення околишніх сіл, які не хотіли підкоритися турецькому султану. Згодом турки були вигнані з Поділля. Наше село, в тому числі і навколишні села, знову потрапили в залежність до поляків і перебували під гнітом польської шляхти до 1793 року.

В 1530—1542 рр. тут нараховувався один плуг, яким володіли Роліковський і Іван; останній носив прізвище Свірч, або Свірчковський (ополячене від слова Свірч), так як в документах, (як наприклад, в створених м. Яблонського податкових списках) музейні власники, особливо ті, які носили прізвище, однозвучне з назвою села, часто називаються тільки по імені.

Іван, який був у Свіршківцях, був за прізвищем Свірч або Свірчковський, видно із цього, що по тих же податкових списках в 1565 році володільцем села була Іванова Свірчківська (мабуть дружина або вдова Івана Свірчковського). В наступному 1566 р. Свіршківцями володіла Ясінська (напевне через те, що вийшла заміж за Ясінського). Через 3 р. Свіршківці знову були у володінні Свірчковського, а в 1578 р. село поділялося на З частини, з   яких, однією володіють Свірчковські, а   другою -Воронич, а третьою — Таляфус із сестрами. В цей час, 1565—1578 рр. в Свіршківцях числилось 3 плуги і один млин.

В XVII ст. Свіршківці перейшли до Каліновських, а потім до Потоцьких, в кінці ст.. був Самоіл Голяевський, а потім були володарями Вояковський (з 1832 р.) і Зеленярські (з 1849 р.), дочка якого вийшла заміж і одержала в придане Свіршківці. В той час   володіють: Дудолькевич, 681 дес. (лісу 276 дес, непридатної 14 дес), Садовська, 681 дес. (276 лісу, непридатної 2 дес.), Порушевський 21 дес, Орловська, Двор. Здес, крест.общ. 701 дес, церквів 36 дес.

Існувала в Свіршківцях стара дерев'яна Покровська церква, в окремих відомостях пишеться, що вона побудована в 1765 р., але по візитах минулого віку не видно, щоб вона була побудована тоді.

Візит 1790 р. і відомість 1801 р. говорять, що невідомо, коли була побудована ця церква, освячена Василем Площанським, дияконом сатановським.

В відомостях 1801 р. занесено такий факт: кругом церкви була побудована прихожанам огорожа із хороших різаних дощок, які поміщик Стадницький забрав для побудови в своєму домі підлоги. Але так як потрібна обов'язкова огорожа, було завезено новий матеріал, але в цей час прихожани приєднуються до православних, поміщик після цього на другий день прислав підводи і забрав все дерево, приготовлене для огорожі, так що прихожани повинні були огородити церкву плотом. В 1830 р. церква з трьохкупольної перероблена в купольну.

В 1796 р. селяни нашого населеного пункту із селянами ближніх сіл повстали під керівництвом кріпака з села Бережанки Степчука Олекси. З учасниками повстання поляки жорстоко розправилися і насаджували католицьку віру. Вони організували хрещення населення в Кутковецькому, Збризькому, Кугаєвецькому костьолах. Населення, що прийняло католицьку віру, одержувало деякі привілеї.

Після другого поділу Польщі 1753 р. землі з нашим селом, як і інші райони Правобережної України, відійшли до Росії.

Протягом ХУП-ХХ ст. в селі Свіршківці панували Каліновські, Дотоцькі, Шидловські, Зеленовські.

З 1849 р. по 1917 р. володів землями поміщик Дудолькевич, якому належало 1600 десятин землі, а селянам 655 десятин. Панську землю обробляли ручним примітивним способом. Жали 10-12 снопів, хліб за безцінь скуповували купці, які відправляли його через Гусятин за кордон.

В період першої російської буржуазної революції 1905—1907 рр. населення нашого села брало активну участь в революційному русі.

В 1907 р. селяни піднялись на боротьбу проти пана Дудолькевича. Причиною повстання була низька оплата під час жнив. Пан платив за десятий сніп, селяни вимагали за восьмий, в результаті чого піднялось повстання. Пану довелося втекти. Лише при допомозі жандармерії повстання було придушено. В серпні 1914 р. почалась імперіалістична війна, в якій брали участь й жителі наших сіл. В лютому 1917 р. в селі була організація демонстрації, в якій брали участь понад 1000 чоловік. Вона проходила під червоним прапором з  лозунгами «Геть війну», «Геть царизм!». Фронт проходив по річці Збруч з 1 серпня 1914 року по лютий 1917 рік. В 1916 році село перебувало під владою поляків. Літом через село проходила 45 тисячна денікінська армія, яка організовувала вбивства мирного населення, грабувала в селян хліб, майно, коней, худобу. Після вигнання денікінців і поляків Червоною армією у грудні 1920 р. було встановлено Радянську владу. В 1921 році в Свіршківцях було створено сільський комітет незаможних селян, головою якого був Черешенько І. Д., а потім Вишневський Й. М., нараховував цей комітет 120 селян.

В 1925 р. в селі створена комсомольська організація. Першими комсомольцями були Крижевський К. Ф., Росецький В. Г., Черешенько І. Г., який і був секретарем комсомольської організації.

Після того, як у XV ст. з'їзд партії взяв курс на колективізацію сільського господарства, в селі було організовано ТСОЗ., який об'єднував 70 господарств. Навесні 1929 року бідняцькі господарства було об'єднано у сільськогосподарську артіль «Червоний партизан», головою якої був двадцяти тисячник Крокошенко К. Т.

В 1934 році колгосп села Свіршківці одержав назву імені Кірова. Нині в період гласності дедалі повніше  розкриваються страшні злочини тодішнього керівництва перед нашим народом. Жахливим злочином проти власного народу став штучний голод 1932—1933 рр. І в нас на Чемеровеччині не було такого села, якого б не торкнулася голодною рукою смерть. Вдалося встановити, що у Свіршківцях за 1933 рік у кожній третій оселі хтось помер, це призвело до загибелі приблизно біля 60 чоловік.

З волі Сталіна та його кривавих посіпак у тюрмах і таборах Колими, Магадана та інших місць розстріляно й  замордовано мільйони невинних, знищено цвіт народу. В нашому селі теж було незаконно репресовано з 1921—1954 р. 21 чоловік.

В 1939 році вселі було створено партійну організацію. Першим місцевим комуністами були Бортняк Ф. В., Бортняк Є. М.

З року врік почала зростати врожайність колгоспних ланів.

В 1940 році було зібрано з одного гектара зернових 22 цнт., цукрового буряка — 320 цнт., в колгоспі працювало 7 тракторів, 4 автомашини, 10 сівалок. Нафермі колгоспу нараховувалося 155 корів, 233 коней, 43 вівці 1100 штук птиці.

Мирну працю наших людей порушив віроломний напад гітлерівської Німеччини 26 червня 1941 року, німецькі фашисти окупували село Свіршківці. В дні тимчасової окупації для жителів села було чорними днями жахливого терору і знущань.

Німецькі військові власті знищили колгосп. Замість колгоспу фашисти створили «Громадське господарство», або як вони називали «Загальний двір». Тут вони змушували колгоспників працювати без всякої оплати.

В селі була створена підпільна група в яку увійшли Павловський А. К., Липа В. Г., пізніше підпільна група влилася в партизанський загін ім. Чапаєва, який діяв на території Чемеровецького, Городоцького, Сатанівського, Камянець-Подільського і Оринінського районів.

Партизанський загін нараховував 127 чоловік. 20 березня 1944 року партизанський загін проводив бій з німцями, де було вбито 7 чоловік, серед них і вчитель Липа В. Г., якого похоронено в нашому селі.

Фашисти пограбували колгоспні ферми, вивели з ладу машини. Загальна сума збитків, завданих гітлерівцями, становила З млн. крб. 220 юнаків І дівчат було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

Село Свіршківці було визволено 24 березня 1944 року.

За подвиги у Великій Вітчизняній війні 175 жителів нашого села було нагороджено орденами і медалями. Після переможного закінчення війни зусилля свіршківчан були спрямовані на те, щоб швидше залікувати заподіяні війною рани. За короткий строк були приведені в порядок виробничі приміщення, відремонтовані сільськогосподарські машини та  інвентар  для виконання польових  робіт.

В 1947 році колгосп ім. Кірова, як один з передових, був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві за вирощення високих урожаїв цукрового буряка (з 1га по 550цнт).У 1948 році за трудові успіхи присвоєно звання Героя Соціалістичної праці таким колгоспникам: бригадиру тракторної  бригади Бортняк П.Ф та ланковим Бортняк Є. В. і Віслянській М. С. Орденами і медалями було нагороджено 147 колгоспників. Орденом Леніна було нагороджено голову колгоспу Бортняка Ф. В.

В 1958 році колгосп ім.. Кірова був знову учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки за вирощення високого урожаю цукрового буряка. Голова колгоспу Бортняка Ф. В. вдруге було нагороджено орденом Леніна, агронома колгоспу Загороднього Г. А. орденом «Знак пошани», а орденами та медалями — 73 колгоспники.

В сільськогосподарському приміщені ім. Кірова села Свіршківці розвивається багатогалузеве господарство: рільництво, тваринництво, бджільництво. Кількість орної землі становить 2149га.

Працюють допоміжні підприємства: млин, майстерня по ремонту сільськогосподарських машин та інвентаря, автопарк.

В селі знаходиться бригада № 1 за якою закріплено 27 тракторів, 7 зернозбиральних комбайнів.

Сільський ставок займане площу 15га., пасіка нараховує 200 бджолосімей, а сад займає площу 168га.

У 1995 році село Свіршківці почали газифікувати. На сьогодні населення нашого краю забезпечено голубим паливом на 90 %.

Жителі села Свіршковець мали у власному користуванні 156 мотоциклів, 155 автомашин, 10 тракторів. Це свідчить про добробут наших людей.

Чисельність населення в селі Свіршківці, Демківці та Залісся на 1 січня 2017 року складає 1951 чоловіки. Віддаль його від автомобільного шляху — 1 км, від найближчої залізничної станції Закупне — 7 км, до районного центру Чемерівці — 6 км, до обласного центру міста Хмельницького — 75 км.

В селі знаходиться середня школа І-III ступенів на 200 учнів. Будинок культури на 450 місць, бібліотека, книжковий фонд якої налічує велику кількість примірників, медична амбулаторія, яка відкрита у 1982 році.

Крім того в селі працює відділення зв'язку, два магазини, кафе, ДНЗ «Малятко». Музей Бойової Слави (в приміщені школи), краєзнавчий музей в Будинку культури (зберігають історію рідного краю). У 1990 році відкрито пагорб Слави в пам'ять про загиблих у роки Великої Вітчизняної війни та пам'ятник репресованим.

Спільнота ФК Свірч с. Свіршківці в соціальній мережі Facebook.

Команда заснована у 2017 році групою молодих людей сіл Свіршківці, Демківці, Івахнівці і Залісся.

представляють с. Свіршківці на районних змаганнях з футболу.

Одним з найбільших досягнень команди є вихід до 1/4 фіналу кубку ім. Л. Скринчука у 2018 р.

Склад команди: Воротарі: Чемеч Дмитро, Богдан Роман, Дрезналь Дмитро.

Захисники: Джигун Дмитро, Богдан Валентин, Якубовський Микола, Топільчук Андрій, Півовар Юрій, Бортняк Валентин.

Півзахисники: Шутий Артем, Петришин Олександр, Вальків Роман, Нейверт Сергій, Худик Назар, Бортняк Богдан, Миколаїв Віталій, Пасєка Сергій.

Нагородження команди за зайняте 3 місце у сезоні 2019 р. с. Гусятин

Нападники: Сабадаш Дмитро, Перов Олександр, Пасічник Дмитро, Кайдановський Святослав.

2017 рік — 8 місце

2018 рік — 5 місце

2019 рік — 3 місце

• Погода в селі Свіршківці

1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»