Севастократор

Себастократор або Севастократор (грец. Σεβαστοκράτωρ, болг. Севастократор, серб. Севастократор) — один з найвищих титулів у Візантійській імперії. Назва є похідною від довільного перекладу з латини слова Augustus - Себастос (в значенні «шляхетний», «славний») і грецького слова κράτωρ («володар»).

Севастократор Ісаак Комнін. Фреска з константипольської церкви Хора

Титул був запроваджений Олексієм I Комніном для свого старшого брата Ісаака, щоб позначити його статус вищим за становище зятя імператора — Никифора, який вже мав титул цезаря[1]. Титул вважався другим в ієрархії після василевса[2] до 1163 року, коли Мануїл I запровадив титул деспота.

Пізніше титул севастократора був запозичений і деякими сусідніми з Візантією державами, зокрема Сербією і Болгарією.

Примітки
  1. Kazhdan, Alexander, ред. (1991). Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford University Press. с. 1862. ISBN 978-0-19-504652-6.
  2. Анна Комніна. Олексіада. — III.4

Джерела
  • Ferjančić, Božidar (1968). Sebastocrators in Byzantium. Zbornik Radova Vizantološkog Instituta. Belgrade. XI: 141–192. ISSN 0584-9888.
  • Ferjančić, Božidar (1970). "Севастократори и кесари у Српском царству" Зборник Филозофског факултета. Belgrade: 255–269.
  • Kazhdan, Alexander, ed. (1991). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-504652-8.
  • Verpeaux, Jean, ed. (1966). Pseudo-Kodinos, Traité des Offices (in French). Centre National de la Recherche Scientifique.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.