Селім Абдулакім

Селім Абдулакім (рум. Selim Abdulakim або рум. Selim Abdulachim, 1886—1943) — перший відомий кримськотатарський юрист в Румунії; був видатним політичним діячем з числа кримських татар Румунії і активістом місцевої кримськотатарської громади[1][2][3][4][5].

Селім Абдулакім
Народився 1886
Констанца, Румунія
Помер 28 березня 1943(1943-03-28)
Констанца, Румунія
Діяльність адвокат
Конфесія іслам

Біографія

Селім Абдулакім народився в 1886 році. Він був братом молодшого лейтенанта румунської армії Казим Абдулакім, героя Першої світової війни, який загинув під час битви при Мерешешті в 1917 році [1] [6]. Сестра Селіма Шефіка, також відома як Сапіє, була дружиною відомого кримськотатарського поета Мемета Ніязі [1]. Селім Абдулакім був одружений на Саїді (Саїде).

З 1911 року Селім Абдулакім навчався на юридичному факультеті Бухарестського університету, отримавши грант в розмірі 30 леїв від Університетського фонду Кароля I, оскільки сам був обмежений в коштах [7]. Після закінчення школи Селім працював юристом в адвокатурі Констанци. Між Першою і Другою світовими війнами він був президентом мусульманської громади Констанци [8] і заступником мера цього міста [9] . Абдулакім також був депутатом румунського парламенту, де захищав права мусульман Добруджі. Він заявив з парламентської трибуни, що ігнорування їхніх побажань веде до еміграції громади, а це є національною загрозою [4].

Селім любив допомагати молодим людям і підтримувати їх [10] . У 1929 році він заснував Мусульманський культурний фонд Селіма Абдулакіма, культурну асоціацію, спрямовану на допомогу учням-мусульманам з середніх шкіл і вищих навчальних закладів, офіс якої знаходився в Констанці, на розі проспекту Фердинанда і вулиці Мірча чол Батран [11].

Селім Абдулакім помер 28 березня 1943 року в Констанці [5]. Він похований на центральному мусульманському кладовищі Констанци. Саїде (1894—1967), дружина Абдулакіма, спочиває поруч з ним.

Примітки
  1. Agi-Amet, 1999.
  2. Scurtu, 2013, с. 210, 212, 214.
  3. Lascu, 2013, с. 238—240.
  4. Ciorbea, 2011, с. 207—208.
  5. Akmolla, 2009, с. 54—56.
  6. Scurtu, 2011.
  7. Biblioteca Centrală Universitară Carol I.
  8. Lascu, 2013, с. 245—246.
  9. Petrescu, 1999.
  10. Scurtu, 2013, с. 214.
  11. Lascu, 2013, с. 238—243.

Література
  • Agi-Amet, Gemal (1999). Dicţionarul personalităţilor turco-tătare din România (рум.). Constanta: Metafora. ISBN 9789739340274.
  • Scurtu, Costin (2011). Comunitatea turco-tãtarã din Dobrogea în armatã. Tara Barsei (рум.) 2011 (10): 95. Процитовано 1 вересня 2011.
  • Scurtu, Costin (24 вересня 2013). Contribuţii la păstrarea tradiţiilor musulmane dobrogene în armata română. У Tasin Gemil; Gabriel Custurea; Delia Roxana Cornea. Simpozionul Internațional: Moştenirea culturală turcă în Dobrogea. Constanţa: Muzeul de Istorie Națională şi Arheologie.
  • Lascu, Stoica (24 вересня 2013). Turco-tătarii dobrogeni în lumina unor mărturii arhivistice constănţene (1885–1948). У Tasin Gemil; Gabriel Custurea; Delia Roxana Cornea. Simpozionul Internațional: Moştenirea culturală turcă în Dobrogea (рум.). Constanţa: Muzeul de Istorie Națională şi Arheologie.
  • Akmolla, Gúner (2009). Necip Hacı Fazıl (крим.) (вид. III). Constanta: Newline. с. 54–56. ISBN 9786069206027. Процитовано 6 вересня 2014.
  • Ciorbea, Valentin (2011). Dinamica și structura socio profesională a populației dobrogene (decembrie 1918-septembrie 1940). У Stela Cheptea; Marusia Cirstea; Horia Dumitrescu. Istorie si societate (рум.) II. București: Editura Mica Valahie. с. 207–208. ISBN 9789737858719.
  • Petrescu, Marius (1999). Tătari, şi totuşi fraţi. Formula AS (рум.) 1999 (383). Процитовано 1 вересня 2014.
  • Biblioteca Centrală Universitară Carol I. Cerere de bursă din 1911 (рум.). Biblioteca Centrală Universitară Carol I. Процитовано 11 серпня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.