Семаго Володимир Володимирович

Володимир Володимирович Семаго (нар. 27 квітня 1947, Москва, за іншими даними Харбін, Китай[1]) — російський політичний діяч і бізнесмен. Депутат Державної думи першого (1993-1995), другого (1995-1999) та четвертого скликань (2003-2007, був депутатом з 2006 року). У Держдумі першого і другого скликань, входив у фракцію КПРФ (у другому складі Держдуми — до вересня 1998 року), в Держдумі четвертого скликання — у фракцію «Єдиної Росії». У 2016 році - кандидат в депутати Державної Думи від партії «Яблуко». Президент компанії «Енергопром».

Семаго Володимир Володимирович
Народився 27 квітня 1947(1947-04-27) (74 роки)
Москва, СРСР
Країна  Росія
 СРСР
Діяльність політик, бізнесмен, учасник КВК, актор, депутат Державної Думи РФ
Alma mater Московський державний будівельний університетd (1973) і Всеросійська академія зовнішньої торгівліd (1979)
Знання мов російська
Членство 4th State Duma of the Russian Federationd, 2nd State Duma of the Russian Federationd і 1st State Duma of the Russian Federationd
Посада депутат Державної Думи РФ
Партія Комуністична партія Російської Федерації, КПРС і Єдина Росія
IMDb ID 0783700

Біографія

Народився в Харбіні в родині військового льотчика. З 1966 по 1973 рік навчався в МІБІ (факультет теплогазопостачання і вентиляції). У 1973-1977 роках — майстер, виконроб «Мособлсантехмонтаж-2». У 1977-1983 роках — інженер готельного комплексу «Сонячний», заступник директора готелю, економіст в системі Державного комітету СРСР по іноземному туризму. У 1979 році закінчив Академію зовнішньої торгівлі Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР за фахом «економіст-міжнародник». У 1981-1983 роках — бухгалтер за розрахунками з іноземними туристичними компаніями відділу Англії, Австралії і Новій Зеландії Комерційного управління Держкомінтуристу[2]. У 1983-1986 роках — заступник голови Домодєдовського райспоживспілки (Московська область). У 1986-1988 роках — головний інженер дирекції з будівництва об'єктів Держкомітету СРСР з науки і техніки[1].

У 1988 році почав займатися бізнесом: президент акціонерного товариства «Экоэн», генеральний директор спільного підприємства «Московський комерційний клуб»[1]. Член КПРС у 1977-1991 роках. У 1992 році був свідком у засіданнях Конституційного суду по справі КПРС[1].

У 1993 році обраний депутатом Державної думи першого скликання за загальнофедеральним списком КПРФ. Був членом Комітету у справах жінок, сім'ї та молоді, членом фракції КПРФ. У 1994 році на засіданні Державної Думи, під час обговорення питання про етнічні чистки в Чечні, висловив свій депутатський протест проти того, що про росіян турбуються так сильно, а про печенігах ніхто не дбає, пояснюючи свою тривогу тим, що сам за походженням печеніг[3].

У 1995 році обраний депутатом Державної думи другого скликання за загальнофедеральним округом. Увійшов до складу фракції КПРФ. У листопаді 1995 року став членом Національного банківського ради Центрального банку РФ (від Державної думи), пізніше став головою ради директорів «Росбизнесбанка»[2]. З серпня 1996 року — член координаційної ради НПСР. У 1997-1998 роках очолював комісію Державної думи з перевірки фактів участі посадових осіб органів державної влади РФ і органів державної влади суб'єктів РФ у корупційній діяльності. У вересні 1998 року заявив про вихід з фракції КПРФ, однак у прес-службі партії сказали, що Семаго вже виключений з фракції за порушення дисципліни[4].

27 вересня 1998 року брав участь у виборах мера Нижнього Новгорода. Програв у першому турі, отримавши близько 20 % голосів виборців. У 1999 році був включений у загальнофедеральний список кандидатів у депутати від руху «Духовна спадщина», проте пізніше вийшов із нього. 18 листопада 1999 року зареєстровано кандидатом на пост мера Москви, але 15 грудня відмовився від участі у виборах.

У квітні 2000 року виключений з КПРФ рішенням первинної партійної організації, на обліку якої він був. Сам Семаго не погодився з виключенням, зазначивши, що він може спробувати відновити членство в КПРФ у судовому порядку[5].

У 2003 році балотувався в Державну думу четвертого скликання за списком «Єдиної Росії», обраний не був. Однак 16 червня 2006 року став депутатом у зв'язку з достроковим припиненням депутатських повноважень Павла Пожигайло (призначеного в травні заступником міністра культури РФ). У передвиборчому списку «Єдиної Росії» Семаго слідував за Пожигайло, тому йому дісталося звільнене місце[6][7]. У Держдумі був членом фракції «Єдина Росія», членом Комітету з освіти і науки.

24 вересня 2007 року на з'їзді партії «Патріоти Росії» був включений в її федеральний передвиборчий список. Партія програла вибори, отримавши 0,89 % голосів виборців. У вересні 2007 року Семаго подав позов і вимагав скасувати державну реєстрацію КПРФ. Семаго, зокрема, заявив, що програма КПРФ заснована на «Маніфесті комуністичної партії» Карла Маркса, що, на думку Семаго, суперечило федеральним законом «Про екстремізм». У КПРФ зазначили, що не надають серйозного значення позовом[8].

З лютого 2010 року по грудень 2011 вів програму «Економіка по-російськи» на «Російській службі новин», що був співведучим документального серіалу «Без особливого ризику». До березня 2014 року — ведучий програм «Підсумки тижня з Володимиром Семаго» і «Ранок з Володимиром Семаго „Своїми словами“ Фінам FM (з 1 березня 2014 р. — Столиця FM). За словами самого Семаго, звільнення відбулося через його позиції щодо ситуації в Криму[9].

У 2016 році висунутий партією «Яблуко» кандидатом в депутати Державної Думи по Люблінському одномандатному округу Москви[10].

Бізнес

У 2001-2004 роках — президент ЗАТ «ПТК Енергопром». З 2005 року по травень 2006 року — президент ЗАТ «Проектна Компанія Енергопром»[2].

Кар'єра в кіно

Примітки
  1. Федеральное Собрание Российской Федерации: Биографический справочник Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine. / А. С. Барсенков, В. А. Корецкий. — М., 1997.
  2. Семаго Владимир Владимирович (справка) Архівовано 13 лютого 2011 у Wayback Machine. // kommersant.ru
  3. «Здание Государственной Думы. Стенограмма заседания 07 декабря 1994 г», Семаго В.
  4. Камышев Д., Чугунов А. Семаго выходит из КПРФ // Коммерсантъ, № 173 (1576), 18 сентября 1998.
  5. Владимир Семаго исключен из Компартии // lenta.ru, 19 апреля 2000.
  6. В Госдуме появились два новых депутата // РИА Новости, 16 июня 2006.
  7. Постановление Центральной избирательной комиссии РФ от 16 июня 2006 г. № 178/1136-4 О передаче вакантного мандата депутата Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации четвёртого созыва зарегистрированному кандидату из федерального списка политической партии «Всероссийская политическая партия „Единство и Отечество“ — Единая Россия».
  8. Депутат Госдумы Владимир Семаго подал иск о незаконной регистрации КПРФ: по его мнению, коммунисты нарушают закон об экстремизме[недоступне посилання з травня 2019] // Новая газета, 7 декабря 2007.
  9. Ведущий радио "Столица.
  10. Список кандидатов от партии «Яблоко» в депутаты Государственной Думы, выдвинутых по одномандатным округам
  11. AMIK. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 23 грудня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.