Семвайз Ґемджі

Семвайз Ґемджі (англ. Samwise Gamgee, варіанти перекладу: Семіус Гемджі, Семіус Гужні, Семміум Скромбі, в побуті — Сем (англ. Sam)) — у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна гобіт, один з ключових персонажів роману «Володар перснів», який є архетипним супутником і слугою протагоніста, Фродо Беггінса. Прототипами персонажа послужили солдати британської армії часів Першої світової війни, в якій Толкін брав участь.

За сюжетом роману Семвайз Ґемджі, садівник Фродо Торбина, супроводжує його в поході з метою знищення Єдиного Персня, якого Фродо отримав у спадок від свого дядька. Толкін називає Сема Ґемджі головним героєм роману, і велика частина подорожі гобітів через Ітілієн і Мордор описана з його точки зору. Сем також є одним з авторів Багряної Книги, яка за авторським задумом грає роль основного джерела історії Середзем'я.

Літературна біографія

Семвайз Ґемджі вперше з'являється в «Братстві Персня». Народився 6 квітня 2980 р. Т. Е. (1380 р. Л. Ш.)[1]. Він був садівником Фродо Беггінса, успадкувавши цю посаду від свого батька, Гемфаста «Геффера» Ґемджі. В період Війни Персня Сем жив у провулку Беґшот Роу в будинку 3. разом із своїм батьком.

У «покарання» за те, що Сем підслуховував розмову Ґандальфа з Фродо про Перстень Влади, Сем став супутником Фродо в його подорожі в Рівенділ. Їх супроводжували Меріадок Брендіцап і Переґрін Тук, двоюрідні брати Фродо. У трактирі «Норовливий поні» їх запропонував провести до Рівендола слідопит Араґорн, якому Сем не довіряв аж до зустрічі з ельфом Ґлорфінделом. У Рівендолі, де відбулася рада у Елронда, Сем увійшов до Братства Персня.

Коли Братство розпалося біля водоспаду Раурос, Сем умовив Фродо взяти його з собою в Мордор. Оскільки Фродо ставав все слабкіше під тягарем Персня, Сем ніс велику частину поклажі, готував їжу, стояв на варті ночами (коли міг) і розподіляв їжу таким чином, щоб Фродо мав досить сил для продовження шляху. Він захищав Фродо і дбав про нього, коли гобіти йшли через небезпечні землі, підходячи все ближче до Мордору. Сем не довіряв Голуму, який став їхнім провідником в Мордор.

Після того, як Шелоб, гігантська павучиха, на думку Сема, вбила Фродо, Сем кинувся на неї з мечем, поранив і примусив відступити. Коли на місці сутички з'явився загін орків, Сем був змушений покинути, як він думав, мертвого пана і взяти з собою Перстень (таким чином ненадовго ставши його Хранителем). Під впливом Персня він впав у спокусу тією владою, яку воно могло б йому дати, але не піддався йому. Використовуючи невидимість, що її може принести Перстень, він врятував Фродо (який був тільки паралізований) від орків, які взяли його в полон. Потім обидва гобіти на самоті пройшли через Мордор прямо в середину Гори Фатуму, де Ґолум напав на Фродо і відняв у нього Перстень, тільки щоб ненавмисно знищити і його, і себе, впавши в вогненну прірву Ородруїна.

Після повернення гобітів додому і Битви при Байвотері Сем пройшов по всьому Ширу, наново саджаючи дерева, зрубані в ході короткого панування Сарумана. Він використовував силу подарованої йому Володаркою Ґаладріель землі, яка змушувала саджанці рости набагато швидше, ніж звичайно. Невелике залишилося після цього кількість ґрунту він відніс до три чверті каменю (який перебував приблизно в центрі Ширу) і розвіяв за вітром, викликавши тим самим період бурхливого зростання рослин Ширу, що почався навесні 1420 року Л. Ш. Однак самим великим дивом стало молоде дерево маллорн, яке виросло на Святкової галявині, «єдиний мелорн на захід від Гір і на схід від Моря»[2] (горіх, плід маллорна, також входив у дар Ґаладріелі Сему).

Після Війни Кільця Сем одружився з Розі Коттон і переїхав у Беґ-Енд, де жив разом з Фродо. У Сема і Рози було тринадцять дітей: Еланор Прекрасна, Фродо, Роза, Меррі, Піппін, Золотоволоска, Гемфаст, Дейзі, Примула, Більбо, Рубі, Робін і Толман (Том). Сем обирався мером Шира сім послідовних термінів по сім років і протягом цього часу став відомий як Семвайз Гарднер[3].

Після народження першої дитини Сема і Рози стало відомо, що Фродо залишає Середзем'я разом з Більбо, Ґандальфом і більшістю з решти високих ельфів (лісові ельфи в той момент ще залишалися в Середзем'я), вирушаючи в Безсмертні Землі. Фродо перед відплиттям віддав Беґ Енд Сему, а також доручив йому закінчити Багряну Книгу Західного Крому, натякаючи на те, що і Сему через якийсь час може бути дозволено поплисти на Захід.

Після смерті дружини в 62 році Ч. Е. (1482 р Л. Ш.) Сем віддав Багряну Книгу Еланор і покинув Шир у віці 102 років. Більш в Середзем'ї його не бачили, а Еланор та її нащадки зберігали традицію, яка говорить про те, що він пішов в Сірі Гавані і поплив на Захід. Йому, як останньому з Хранителів Кільця, було даровано право перетнути Велике Море і возз'єднатися з Фродо в Безсмертних Землях.

Щодо Фродо або інших смертних, їм дано було прожити в Амані лише обмежений термін — попри те чи був короткий, чи довгий. Валар не мали ні влади, ні права наділяти їх «безсмертям». Їх перебування там було свого роду «чистилищем», але «чистилищем», що дарує світ і зцілення, і з часом вони б пішли (померли за власним бажанням і своєю волею) до призначення, про яке ельфи нічого не відали.

- Карпентер Х. Лист № 325. До Роджера Лансліна Гріна // Джон Рональд Руел Толкін. Листи / Під ред. С. Таскаева; пер. з англ. С. Лихачової

Особисті якості

На початку оповідання Сем, як типовий гобіт, ніколи не йде далеко від свого будинку[4]. Незвичайним для гобітів було те, що Семвайз любив слухати легенди і розповіді Більбо Торбина про минулі часи. У цих історіях Сема найбільше цікавили ельфи, і він сподівався одного разу побачити їх[5]. Більбо також навчив його грамоти[6]. У Сема були поетичні здібності, що видно з випадку в Лотлоріен, коли він завершив пісню, написану Фродо про Ґандальфа. Толкін надає особливого значення «простенького „сільського“ кохання» Сема до Рози, яке «абсолютно необхідна для осягнення його … характеру»[7]. На думку Павла Парфентьева, Сем, як і Араґорн, робить єдино правильний вибір між «проходженням своєму обов'язку» і можливістю «залишитися з коханою»[8].

Толкін писав:

Насправді мій Сем Ґемджі списаний з англійського солдата, з тих рядових і денщиків, яких я знав під час війни 1914 року, і яким сам я поступався настільки багато в чому.
- Карпентер, Х. Частина 2. Глава VIII. Загону більше немає // Джон Р. Р. Толкін. Біографія / Под ред. С. Лихачової; пер. з англ. А. Хромової - С. 132-133

У літературі, присвяченій Першій світовій війні, присутні приклади відданості денщиків — солдат, які були слугами офіцерів[9]. Радісну реакцію Сема на обов'язок супроводжувати Фродо можна порівняти з ентузіазмом британських солдатів, що відправляються на війну і не усвідомлюють, що їх чекає[10].

Сем представляє собою традиційний в європейській літературі «образ слуги»[11]. «Один з найбільш малоймовірних кандидатів на героїзм» стає героєм завдяки вірності Фродо і виконання завдання[12]. Марк Хукер стверджує про подібність Сема з Дживс Пелема Вудхауза і денщиками з творів Грема Сетона Хатчисона і Вільяма Ходжсона[13]. Він також припускає, що підвищення соціального статусу Сема після Війни Персня повторює зміни в англійському суспільстві після Першої світової війни[14].

В есе «„Беовульф“: чудовиська і критики» Толкін пише про «північній теорії мужності» — поширений у давньоанглійській літературі і скандинавської міфології принцип вести боротьбу до кінця, незважаючи на повну відсутність надії здобути перемогу[15]. Разом з цією теорією професор Лідського університету Томас Шиппі виділяє властиву гобітам «теорію сміху мужності» — здатність жартувати і не втрачати самовладання в безнадійній ситуації, яку з персонажів роману найбільш сильно проявляє Семвайз Ґемджі. Ця ідея присутня в спогадах учасників Першої світової війни, в тому числі в книзі Френка Річардса «Старі солдати не вмирають»[16]. Шиппі також зазначає, що в образі Сема представлена «славетна риса англо-гоббітського менталітету — нездатність помітити власну поразку»[17].

Рішення Сема взяти Перстень після, на його думку, смерті Фродо розглядається як один з прикладів значимості вільного вибору в романі Дж. Р. Р. Толкіна[18]. П. Парфентьєв відзначає смиренність Сема, яке пізніше допомогло йому добровільно відмовитися від Персня[19].

Дж. Р. Р. Толкін критикує Сема за епізод, де він своєю брутальністю обриває спробу каяття Голума, і називає цей момент «найтрагічнішим в Повісті», безпосередньо призводить до зради Ґолума. Він визначає проявилися в цій ситуації якості персонажа як «духовну короткозорість, собою вельми горду, самовдоволення … і самовпевненість і готовність все міряти і оцінювати, виходячи з обмеженого досвіду»[20]. Але згодом Сем втримався від бажання вбити зрадника, і в результаті Голлум зіграв істотну роль у знищенні Персня.

Імена і титули

У Додатках до «Володаря Перснів» Толкін говорить про те, що «справжня», або вестронска, форма імені Сема — Баназір Гелбасі (англ. Banazîr Galbasi, також вимовлялося як Гелпсі (англ. Galpsi)). «Баназір» походить від елементів, що означають «недоумок» або «простак». «Гелбасі» — похідне від назви села Гелабас (англ. Galabas), яке, в свою чергу, складається з коренів galab — (в значенні «дичину», англ. Game) і bas — (відповідає англійському — wich або — wick в назвах населених пунктів, що означає «село»). У ролі «перекладача» Багряної Книги Толкін вигадав англійський переклад цього вестронського імені — Семвіз Ґеммідж (англ. Samwís Gamwich), яке перетворилося в Семвайз Ґемміджі (англ. Samwise Gammidgy), а в сучасній англійській набуло форми Семвайз Ґемджі.

На синдаріні його ім'я звучить як Пергаель (синд. Perhael, інший варіант — Бергаель (синд. Berhael))[21]. Король Елесар в листі зазначає, що йому більше підійшло б ім'я Пантаель (синд. Panthael — «Повністю Розумний»), ніж Пергаель (синд. «Наполовину Розумний»)[22]. У чернетках останніх глав «Володаря Перснів», опублікованих Крістофером Толкіном, Ґандальф називає Сема Гартад Улуітіад (синд. Harthad Uluithiad — «Невичерпна Надія»)[23].

Фродо захоплено називає Сема «Семвайзом Сміливим» (англ. Samwise the stouthearted)[24]. У додатку до «Володаря перснів» говориться, що в 7 році Ч. Е. (1427 р Л. Ш.) Сем був обраний мером міста Мічел Дельвінг і всього Ширу на вперше зі своїх семи послідовних термінів в перший раз. У 14 році Ч. Е. (1434 р Л. Ш.) Елесар призначив його радником Північного Королівства[25]. Автор присвоїв Сему і його нащадкам поширену в Англії прізвище Гарднер (англ. Gardner, від gardener — «садівник»)[26].

Концепція і створення

При написанні «Володаря Перснів» Семвайз Ґемджі спочатку був відсутній, але Крістофер Толкін знаходить деяку його схожість з Фродо Туком, раннім персонажем чернеток батька[27]. Згодом Дж. Р. Р. Толкін написав на полях чернетки фразу «Sam Gamgee», а до пропозиції, де Бінґо (пізніше перейменований у Фродо Торбина) вирішує йти один, додані слова — «з Семом»[28]. В процесі роботи над романом автор називав Сема «головним героєм»[7]] і «найбільш ретельно промальовані персонажем» твори[29].

Сему властиві якості, які відзначав Толкін в декількох есе по давньоанглійскій поемі «Битва при Мелдоні»[30]. На концепцію персонажа також вплинуло творчість Вільяма Шекспіра. В одному з листів Толкін порівнює ставлення Сема до Ґолума зі ставленням Аріеля до Калібану в п'єсі «Буря»[31]. Фраза «І не скажу я -» кінчений День "" (англ. «I will not say the Day is done») в пісні Сема могла бути частково взята з п'єси Шекспіра "Антоній і Клеопатра " («The bright day is done»)[32]. Деякі дослідники вважають, що в ситуації, коли «натхненний згори»[33] Сем перед боєм з Шелоб сказав молитву на незнайомою йому ельфійською мовою, виявляється відомий в християнській традиції дар говоріння на мовах[34].

Ім'я «Ґемджі» (англ. Gamgee) Толкін взяв з розмовника бірмінгемського слова, яке означає вату. Воно, в свою чергу, походить від «тканини Ґемджі» — хірургічної пов'язки, винайденої в XIX столітті бірмінгемським хірургом Семпсоном Ґемджі[35]. Толкін спочатку використовував його як прізвисько для людини, який проживав в селі Ламорна-Коув (графство Корнуол, Англія):

Був там цікавий місцевий персонаж, старий, що бродив собі по окрузі, розносячи плітки, пророкуючи погоду тощо. Щоб розважити моїх дітей, я назвав його Старим Ґемджі ... Прізвище «Ґемджі» я вибрав в першу чергу для алітерації; але я її не придумав. Вона спливла з дитячих спогадів, як смішне слово або ім'я. Насправді, коли я був зовсім маленьким, так називали вату (в Бірмінгемі). (Звідси асоціації Ґемджі з котону). Про походження цього імені я нічого не знаю.
- Карпентер, Х. Лист № 257. До Крістоферу Бредертону // Джон Рональд Руел Толкін. Листи / Под ред. С. Таскаева; пер. з англ. С. Лихачової

13 березня 1956 року Толкін отримав лист від якогось Сема Ґемджі, який чув, що його ім'я згадувалося у «Володарі Перснів», але книгу не читав. 18 березня Толкін написав відповідь, де розповів відому йому історію прізвища, а згодом відправив Ґемджі три томи «Володаря Перснів» з автографами[36][37]. До 1971 року Толкін простежив походження прізвища «Ґемджі» від більш ранньої англійської прізвища de Gamaches, яка, в свою чергу, походить з форм Gamages, de Gamagis і de Gemegis[38].

Образ Семвайза Ґемджі в адаптаціях

Зображення

Подорож Фродо і Сема стало основою для зображень різних художників. «Володар Перснів» ілюстрував Алан Лі, інші зображення створені Тедом Несмітом[39], Джоном Гоу[40] і Анке Ейсманн[41].

Кіно і радіо

У 1957 році американська компанія запропонувала Дж. Р. Р. Толкіну зняти мультфільм за «Володарем Перснів». Згідно зі сценарієм М. Г. Циммермана, Сем залишає Фродо з Шелоб і йде до Гори Фатуму один. Біля Саммат Наур на нього нападає Фродо і відбирає Перстень, а у Фродо його забирає Ґолум[42]. Толкін розкритикував зміни сюжету книги, і в кінцевому підсумку проект не був реалізований[36][43]. У 1967 році також існував проект екранізації «Володаря перснів» за участю групи The Beatles, в якій роль Сема мав виконати Рінго Старр[44][45].

У анімаційної версії «Володаря Перснів» 1978 року Сема озвучував Майкл Скоулс, а для ротоскопіювання роль виконав Біллі Барті[46]. У мультфільмі «Повернення короля» 1980 року персонаж був озвучений Родді Макдавелл. Білл Найі озвучив Сема в радіосеріалами BBC «Володар Перснів» 1981 року.

У кінотрилогії Пітера Джексона роль Сема зіграв Шон Астін. Для цієї ролі акторові знадобилося набрати 30 фунтів ваги (13,6 кг), щоб відповідати уявленню режисера про зовнішність персонажа[47].

На думку деяких критиків, в екранізації зрівняний статус Фродо і Сема, що негативно позначилося на зображенні стосунків «офіцера і деньщика»[48]. Одна з найбільш значних змін сюжету книги відбувається в фільмі "Володар Перснів: Дві фортеці ", коли Фарамир вирішує відправити Перстень у Ґондор і бере гобітів з собою до обложеного Осґіліату. Після порятунку Фродо від назґулів Сем виголошує промову про героїв легенд, на тлі якої відбуваються події Битви при Горнбурзі і Падіння Ісенґарда. Фарамир під її впливом відпускає гобітів. Томас Шиппі вбачає тут можливу «демократизацію» сюжету, подібно впливу Піппіна на рішення ентів йти на Ісенґард. На думку Шиппі, Сем "став пророком, представником філософської основи фільму, і Фарамир, підслухавши розмову Сема з Фродо, змушений визнати це[49].

У подорожі гобітів з Ґолумом Джексон більше акцентує увагу на бажанні Ґолума роз'єднати Фродо і Сема — в результаті, в екранізації є епізод, в якому Фродо відправляє Сема додому[50]. Незважаючи на це, Сем повертається і продовжує допомагати своєму панові[51].

Гра Астіна у фільмі «Володар Перснів: Повернення короля» була високо оцінена критиками[52][53][54][55]. Згідно з результатами опитування на сайті IMDb, з акторського складу фільму Астін більше всіх заслужив номінацію на " Оскар "[56]. Актор був нагороджений премією «Сатурн»[57] і нагородами кінокритиків Лас-Вегаса[58] і Сіетла[59]. Журнал Entertainment Weekly розташував Сема Ґемджі на сьомому місці серед «найбільших напарників»[60]. Вебсайт UGO Networks включив його до свого списку кращих героїв всіх часів[61].

Комп'ютерні ігри

Одна з перших появ персонажа у комп'ютерних іграх відбувається в грі 2002 року The Fellowship of the Ring. За сюжетом гри Фродо починає подорож самостійно, а Сем приєднується до нього разом з Меррі та Піппіним на фермі Меґґота. У стратегії War of the Ring Сем бере участь тільки в місії «Лотлоріен».

У грі The Return of the King Сем є персонажем трьох рівнів, об'єднаних в сюжетну лінію «Шлях гобітів»[62]. У серії стратегій The Battle for Middle-earth у нього є в наявності здатності, характерні і для інших гобітів — ельфійські плащі та кидання каменів. У місії «Лігво Шелоб» Сем використовує предмети, які спочатку належать Фродо — кинджал Жало і фіал Галадріелі.

У грі «Володар Перснів Онлайн» Сема можна зустріти в Бекланді, Рівендолі та на кургані Керін Амрот в Лотлоріені[63]. У Aragorn's Quest Семвайз Ґемджі, мер Ширу, виступає в ролі оповідача історії Арагорна і є неігровим персонажем. У грі передбачена можливість зіграти за його дітей, Еланор і Фродо[64]. Сем з'являється у грі 2012 року Lego The Lord of the Rings[65].

Пов'язана продукція

Статуетки Сема на основі образу в екранізації були виготовлені компаніями Weta Workshop, Games Workshop і Sideshow Collectibles[66]. Продукція Weta Workshop включає бюст Сема[67] і його статуетку з поні Біллом[68]. Компанія Games Workshop випустила фігурки персонажа для настільної гри The Lord of the Rings Strategy Battle Game[69]. Фігурка Сема є в наборі LEGO The Lord of the Rings[70].

Примітки
  1. ↑ Fisher, M. Samwise 'Sam' Gamgee (англ.). The Encyclopedia of Arda.. The Encyclopedia of Arda. ((англ.)). 23 липня 2013 р.
  2. Толкин, Дж. Р. Р. (1999.). Властелин Колец. Часть III. Возвращение Короля, 1999., Книга 6. Глава девятая. Серые Гавани (рос.). Москва.
  3. Толкин, Властелин Колец. (1999) Часть III. Возвращение Короля, Приложение В. Генеалогические древа.
  4. Толкин Дж. Р. Р., Властелин Колец (1999). Часть I. Дружество Кольца, Книга 1. Глава третья. Трое - компания что надо.
  5. Толкин Дж. Р. Р., Властелин Колец. (1999).Часть I. Дружество Кольца, Частина 1. Глава вторая. Тень прошлого.
  6. Толкин Дж. Р. Р., Властелин Колец. (1999).Часть I. Дружество Кольца, Книга 1. Глава первая. Званные гости.
  7. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкин. Письма, 2004, Письмо № 131. К Мильтону Уолдману.
  8. Парфентьєв, Эхо благой вести: христианские мотивы в творчестве Дж. Р. Р. Толкина, 2004, Мужчина и женщина: истории истинной любви.
  9. Tolkien Studies, 2004, p. 125.
  10. Tolkien Studies, 2004, p. 133.
  11. Толкин, Властелин Колец.(1999.) Часть III. Возвращение Короля, Коментарии. Примечание 620.
  12. Ford, K., G. The Servant Hero // Transforming Church: Bringing out the good to get to great. - Colorado Springs: David C. Cook, 2008. - P. 231. - 283 p. - ISBN 1434767043.
  13. Tolkien Studies, 2004, pp. 125-134.
  14. Tolkien Studies, 2004, pp. 132-133.
  15. Толкин, Чудовища и критики, 2008, «Беовульф»: чудовища и критики, с. 13-72.
  16. Шиппі, Дорога в Средьземелье, 2003, Выдающиєся парадоксы: радостная печаль і безнадежная веселость.
  17. Шиппі, Дорога в Средьземелье, 2003, "Совет у Элронда".
  18. Парфентьєв, Эхо благой вести: христианские мотивы в творчестве Дж. Р. Р. Толкина (2004), Провидение. Свобода и благодать.
  19. Парфентьєв, Эхо благой вести: христианские мотивы в творчестве Дж. Р. Р. Толкина, (2004), Искушение и грех.
  20. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкин. Письма, (2004), Письмо № 246. К миссис Эйлин Елгар.
  21. Толкин, Властелин Колец. Часть III.Возвращение Короля (1999.) Книга 6. Глава четвертая. Кормалленское поле.
  22. Tolkien, Sauron Defeated, 1992, Part One. The end of the Third Age, p. 129.
  23. Tolkien, Sauron Defeated, 1992, Part One. The end of the Third Age, p. 62.
  24. Толкин, Властелин Колец. Часть II. Две Башни, (1999.), Книга 4. Глава восьмая. Лестницы Кирит Унгол.
  25. Толкин, Властелин Колец. Часть III. Возвращение Короля, (1999.), Приложение Б. Сказания временных лет.
  26. Толкин, Властелин Колец. Часть III. Возвращение Короля (1999.), Коментарии. Примечание 827.
  27. Tolkien, The Return of the Shadow, 1988, Chapter II. From Hobbiton to the Woody End.
  28. Tolkien, The Return of the Shadow, 1988, Chapter XIII. Queries and Alterations.
  29. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкин. Письма, (2004.), Письмо № 93. К Кристоферу Толкину.
  30. Solopova, Languages, Myths and History: An Introduction to the Linguistic and Literary Background of JRR Tolkien's Fiction 2009, pp. 40-42.
  31. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкин. Письма (2004.), Письмо № 64. К Кристоферу Толкину.
  32. Шиппи, Дорога в Средьземелье, 2003, Поезия Заселья.
  33. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкин. Письма, 2004, Письма № 211. К Роне Бир.
  34. Толкин, Властелин Колец. Часть III. Возвращение Короля, (1999.), Коментарии. Примечание 467.
  35. Kapadia, HM Sampson Gamgee: a great Birmingham surgeon (англ.) // Journal of the Royal Society of Medicine. - 2002. - No. 95. - P. 96. - ISSN 0141-0768.
  36. Карпентер, Джон Р. Р. Толкин. Биография, 2002, Часть 6. Глава III. Или деньги, или слава.
  37. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкін. Письма (2004.), Письмо № 184. К Сэму Гэмджи.
  38. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкин. Письма, (2004.), Письма № 324. К Грэму Тейяру.
  39. A Song in the Trollshaws, Apparitions, Shelob's Retreat, Sam Enters Mordor Alone, Endgame on the Mountain, Sam and Rosie Cotton, Departure at the Grey Havens (англ.). Ted Nasmith's official website.
  40. Sam and Shelob, Mount Doom (англ.). John Howe's official website.
  41. JRR Tolkien: The Lord of the Rings (англ.). Anke Eißmann's official website. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  42. Croft, JB Three Rings for Hollywood: Scripts for The Lord of the Rings by Zimmerman, Boorman, and Beagle (англ.). University of Oklahoma (April 2004). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 21 березня 2013.
  43. Карпентер, Джон Рональд Руел Толкин. Письма, (2004.), Письма № 210. К Форресту Дж. Акерману.
  44. Hammond, WG, Scull, C. America in the 1960s: Reception of Tolkien // The JRR Tolkien Companion and Guide: Reader's Guide. - Boston: Houghton Mifflin, 2006. - P. 15. - 1256 p. - ISBN 978-0-618-39101-1.
  45. Vejvoda, J. The Beatles Meets Lord of the Rings (англ.). IGN (8 November 2010). Перевірено 19 лютого 2014. Процитовано 31 березня 2014.
  46. Beck Подивитись профіль, J. The Animated Movie Guide. - Chicago: Chicago Review Press, 2005. - P. 154-155. - 348 p. - ISBN 1556525915.
  47. Mosher, J. Morphing Sean Astin: «Playing Fat» in the Age of Digital Animation // From Hobbits to Hollywood: Essays on Peter Jackson's Lord of the Rings / Ed. E. Mathijs, M. Pomerance. - Amsterdam; New York: Rodopi, 2006. - P. 301-302. - 403 p. - ISBN 9042016825.
  48. Burdge, AS, Burke, J. Humiliated Heroes: Peter Jackson's Interpretation of The Lord of the Rings // Translating Tolkien: Text and Film / Ed. T. Honegger. - Zurich; Berne: Walking Tree Publishers, 2004. - P. 150-151. - 243 p. - ISBN 3952142492.
  49. Shippey, Another Road to Middle-earth: Jackson's Movie Trilogy, 2005, pp. 247-248.
  50. Shippey, Another Road to Middle-earth: Jackson's Movie Trilogy, 2005, pp. 242-243.
  51. Shippey, Another Road to Middle-earth: Jackson's Movie Trilogy, 2005, p. 248.
  52. Corliss, R., Schickel, R. Seven Holiday Treats (англ.). Time (8 December 2003). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  53. Clinton, P. Review: A spectacular finish for 'Rings' (англ.). CNN (16 December 2003). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  54. Schwarzbaum, L. The Lord of the Rings: The Return of the King (2003). Movie review (англ.). Entertainment Weekly (19 December 2003). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  55. Berardinelli, J. Lord of the Rings, The: The Return of the King. A movie review by James Berardinelli (англ.). Reelviews Movie Reviews. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  56. Daily Poll results: Who would you have nominated for an Oscar from the cast of The Return of the King ? (англ.). IMDb (4 February 2004). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  57. Past Saturn Awards (англ.). Academy of Science Fiction, Fantasy & Horror Films. Процитовано 5 травня 2013. Статичний з першоджерела 26 серпня 2011.
  58. 2003 LVFCS Sierra Award winners (англ.). Las Vegas Film Critic Society. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  59. Horton, R. Winners Announced in Second Annual Seattle Film Critics Awards (англ.). Parallax View (18 December 2003). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  60. Greatest Sidekicks (англ.). Entertainment Weekly (23 June 2009). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
  61. UGO Team. Best Heroes of All Time (англ.). UGO Networks (21 January 2010). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
  62. Perry, DC The Return of the King PS2 review (англ.). IGN (3 November 2003). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 11 лютого 2013.
  63. Samwise Gamgee (англ.). LOTRO-Wiki. Процитовано 5 травня 2013. Статичний з першоджерела 26 лютого 2013.
  64. Totilo, S. Lord of The Rings Comes To Wii, With Dashes Of Mario, Link (англ.). Kotaku (29 May 2009). Перевірено 6 лютого 2010 року Процитовано 16 квітня 2012.
  65. Rorie, M. Lego The Lord of the Rings review (англ.). GamesRadar (19 November 2012). Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 11 березня 2013.
  66. Frodo and Samwise (англ.). Sideshow Collectibles. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 16 березня 2013.
  67. Samwise Gamgee bust (англ.). Weta Workshop. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  68. Samwise Gamgee and Bill figure (англ.). Weta Workshop. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  69. The Shire (англ.). Games Workshop. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  70. Shelob Attacks (англ.). LEGO. Процитовано 5 травня 2013. Процитовано 16 березня 2013.

Література
  • Карпентер, Х. Джон Р. Р. Толкин. Биография = JRR Tolkien. A Biography / Под ред. С. Лихачовой; Пер. з англ. А. Хромовой. — М.: ЕКСМО-Прес, 2002. — 432 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-04-008886-8.
  • Карпентер, Х. Джон Рональд Руел Толкин. Листи = The Letters of JRR Tolkien / Под ред. С. Таскаева; Пер. з англ. С. Лихачовой. — М.: ЕКСМО-Прес, 2004. — 576 с. — 3 000 прим. — ISBN 5-699-05080-9.
  • Парфентьєв, П. Эхо благой вести: христианские мотивы в творчестве Дж. Р. Р. Толкина. — М: TTT; ТО СПб, 2004. — 322 с. — (Tolkienistica Rossica Magna). — ISBN 5990035217.
  • Шиппи, Т. Дорога в Средьземелье = The Road to Middle-Earth / Пер. з англ. М. Каменкович. — СПб.: Лимбус Пресс, 2003. — 824 с. — 2 000 прим. — ISBN 5-8370-0181-6.
  • Hooker, M. Frodo's Batman (англ.) // Tolkien Studies: journal. — West Virginia University Press, 2004. — Vol. 1. — P. 125—136. — ISSN 1547-3155.
  • Shippey, T. Another Road to Middle-earth: Jackson's Movie Trilogy // Understanding The Lord of the Rings: The Best of Tolkien Criticism / Ed. RA Zimbardo, ND Isaacs. — Boston: Houghton Mifflin, 2005. — P. 233—254. — 294 p. — ISBN 9780618422531.
  • Solopova, E. Languages, Myths and History: An Introduction to the Linguistic and Literary Background of JRR Tolkien's Fiction. — New York City: North Landing Books, 2009. — 107 p. — ISBN 0-9816607-1-1.
  • Толкин Дж. Р. Р. Властелин Колец. Книга I. Братство Кольца = The Lord of the Rings. The Fellowship of the Ring / Пер. з англ. М. Каменкович, В. Каррика. — СПб: Азбука, 1999. — 704 с. — 7000 екз. — ISBN 5-7684-0747-2.
  • Толкин Дж. Р. Р. Властелин Колец. Книга II. Две Башни = The Lord of the Rings. The Two Towers / Пер. з англ. М. Каменкович, В. Каррика. — СПб: Азбука, 1999. — 574 с. — 7000 екз. — ISBN 5-7684-0748-0.
  • Толкин Дж. Р. Р. Властелин Колец. Книга III. Возвращение Короля = The Lord of the Rings. The Return of the King / Пер. з англ. М. Каменкович, В. Каррика. — СПб: Азбука, 1999. — 734 с. — 7000 екз. — ISBN 5-7684-0749-9.
  • Толкин Дж. Р. Р. Чудовища и критики = The Monsters & the Critics: and Other Essays / Пер. з англ. М. Артамоновой, С. Лихачової, П. Иосада, О. Гаврикова. — М.: АСТ, 2008. — 416 с. — 3000 екз. — ISBN 978-5-17-046742-6.
  • Tolkien. JRR The Return of the Shadow / Ed. C. Tolkien. — Boston: Houghton Mifflin, 1988. — 497 p. — (The History of the Middle-Earth). — ISBN 0-395-49863-5.
  • Tolkien. JRR Sauron Defeated / Ed. C. Tolkien. — Boston: Houghton Mifflin, 1992. — 500 p. — (The History of the Middle-Earth). — ISBN 0-395-60649-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.