Семипалатинська область (Казахстан)

Більшість області займає східна окраїна Казахського дрібносопковика і являє собою хвилясту рівнину з висотами 500—700 м. На південному сході простягається Тарбагагайський хребет висотою до 3 000 м, який відокремлює Зайсанську і Балхаш-Алакольську улоговини. На півдні простягається Приіртиська рівнина, яка є частиною Західно-Сибірської низовини.

Клімат різко континентальний, пересічна температура січня складає -17°С, липня +21°С, атмосферних опадів випадає 300 мм на рік.

Північна частина області вкрита степом на чорноземних ґрунтах, і вона здебільшого розорана (головні культури — пшениця, ячмінь). Але в більшій частині області переважає пустельний степ.

Посівна площа в усій області становить (станом на 1972 рік) 1668 тис. га, у тому числі 1086 тис га зернових та 527 тис га кормових. Поголів'я худоби (станом на 1 січня 1974 року) становить: великої рогатої худоби — 494 тис., овець і кіз — 3324 тис., свиней — 178 тис., коней — 82 тис.

Промисловість зосереджена переважно у місті Семипалатинську.

Семипалатинська область у складі Російської імперії була утворена 19 травня 1854 року. 11 грудня 1920 року вона була перетворена у Семипалатинську губернію.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 жовтня 1939 року область у складі Казахської РСР була утворена шляхом виділення зі Східноказахстанської області, при цьому обласний центр останньої був перенесений із Семипалатинська до Усть-Каменогорська[3]. Тоді до його складу увійшли місто Семипалатинськ та 12 районів:

• Абралинський район
• Аксуатський район
• Аягузький район
• Бель-Агацький район
• Жана-Семейський район
• Жарминський район
• Кокпектинський район
• Маканчинський район
• Ново-Шульбинський район
• Урджарський район
• Чингістауський район
• Чубартауський район

У кінці 1939 року був утворений Чарський район. 1940 року Чингістауський район був перейменований у Абаївський, 1944 року Бель-Агацький район — в Бородуліхинський. Того ж року був також утворений Ново-Покровський район. 1953 року Абаївський район був перейменований в Абайський, був ліквідований Абралинський район. 1957 року був ліквідований Жана-Семейський район. 1959 року до складу області був переданий Бескарагайський район сусідньої Павлодарської області. 1962 року був ліквідований Бородуліхинський район.

1963 року райони були перетворені у сільські — Абайський, Аягузький, Бескарагайський, Бородуліхинський, Жарминський, Кокпектинський та Урджарський. Був також створений Чарський промисловий район, а місто Аягуз стало містом обласного підпорядкування. 1964 року був ліквідований Чарський промисловий район, відновлені Аксуатський та Чубартауський райони. 1966 року був відновлений Жанасемейський район, 1969 року — Маканчинський район, 1970 року — Новошульбинський район, 1972 року — Чарський район, 1980 року утворений Таскескенський район, 1990 року відновлений Абралинський район. 1996 року були ліквідовані Жана-Семейський та Таскескенський райони, 1997 року — Новошульбинський район.

16 грудня 1991 року область увійшла до складу незалежного Казахстану. 3 травня 1997 року вона була ліквідована, а територія увійшла до складу Східноказахстанської області[4].

Населення області становило — 838324 особи (1989; 736000 у 1973, 714000 у 1970, 520000 у 1959, 408000 у 1939, 326000 у 1926). Станом на 1973 рік міське населення становило 47 %, з них у Семипалатинську — 35 %. Українці проживають у північних та північно-східних районах області.

За переписом 1970 року 52% українців вважали за рідну мову російську.

• Справочник по истории административно-территориального устройства Семипалатинской области. — Семипалатинск, 2006.