Сенечів
Сенечів — село в Вигодській громаді Калуського району Івано-Франківської області України.
село Сенечів | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район/міськрада | Калуський район |
Громада | Вигодська громада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | 1670 |
Населення | 1031 |
Площа | 67,03 км² |
Густота населення | 15,38 осіб/км² |
Поштовий індекс | 77564 |
Телефонний код | +380 3477 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°45′09″ пн. ш. 23°36′00″ сх. д. |
Водойми | Мизунка, Слов'янський, Жабинець, Обнога |
Місцева влада | |
Адреса ради | 77564, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с.Сенечів |
Сільський голова | Рошко Микола Степанович |
Карта | |
Сенечів | |
Сенечів | |
Мапа | |
Розташування
Це — найвіддаленіший населений пункт громади розташований за 40 км від м. Долина у мальовничій гірській масцевості. Цінне самобутнім фольклором, стравами, високоврожайними площами ягід та грибів. Через село протікає річка Мізунка. Найвища гора в східному напрямку — Городище Велике (1370 м).
У селі беруть початок потоки Слов'янський, Жабинець та Обнога, ліві допливи Мізунки.
Історія
Початок поселення датується 1752 роком.
За переказами село дістало свою назву від перших поселенців. Це було семеро втікачів, які врятувалися від татарського нападу і знайшли безпечне місце на гірській полонині. Тобто — сім чіл (від слова «чоло»). На карті 1775 року село позначене як «Сіначоле».
У 1939 році в селі проживало 1310 мешканців (1270 українців, 30 поляків, 10 євреїв)[1].
За радянської влади в документах до 1989 року називали село Семичів.[2]
Пам'ятки
У 1831 році збудовано церкву Святого Архангела Михаїла, яка є пам'яткою архітектури[3].
У селі є декілька пам'ятних Хрестів.
Символічна могила «Борцям за волю України».
Соціальна сфера
У 1971 році збудовано загальноосвітню школу та клуб, в 1972 році — будинок для вчителів, у 2001 році — адмінбудинок сільської ради.
Відомі люди
- Суслинець Дмитро — «Буйтур» (03.12.1905-07.11.1946). Народився в с. Верхня Рожанка Сколівського району Львівської області. Служив у польській армії. Брав участь у боях Карпатської Січі у 1939 р. Активно працював над створенням відділів Української народної самооборони на Сколівщині. Керував операцією відділу УНС по розгрому німецького штрафного табору для української молоді в м. Святослав 18 серпня 1943 р. В 1944 р. восени призначений командиром сотні ім. Хмельницького куреня «Бойки» в ТВ-24 «Маківка». Загинув у бою в с. Сенечів[4].
Примітки
- Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України
- Церква Св. Арх. Михайла 1831
- Відтинок «Магура». (Калуська округа). Спогади