Сенсорна депривація

Се́нсорна деприва́ція (англ. sensory deprivation) — часткове або повне позбавлення зовнішнього впливу на одне або більше органів чуття. Найпростіші пристрої для сенсорної депривації, такі як пов'язка на очі або заглушки для вух, зменшують або прибирають вплив на зір і слух, в той час як більш складні пристрої можуть «вимикати» нюх, дотик, смак, температурні рецептори і вестибулярний апарат. Сенсорна депривація використовується в нетрадиційній медицині, йозі, медитації, психологічних експериментах (наприклад, з камерою сенсорної депривації), а також для тортур і покарань. Вона також може застосовуватися в практиках БДСМ, в рамках сесії.

Камера сенсорної депривації. Північна Ірландія.

Короткі періоди сенсорної депривації мають розслабний вплив на людину, запускають процеси внутрішнього підсвідомого аналізу, структурування і сортування інформації, процеси самоналаштування і стабілізації психіки, в той час як тривале позбавлення зовнішніх подразників може призвести до надзвичайного неспокою, галюцинацій, депресії і асоціальної поведінки[1][2][3].

Камера сенсорної депривації

Камера сенсорної депривації — звуко- та світлонепроникний бак, де людина плаває в солоній воді, щільність якої дорівнює щільності тіла і температура якої дуже близька до температури тіла. Така камера була вперше використана Джоном Ліллі в 1954 році для вивчення ефектів сенсорної депривації. Такі камери також використовуються для медитації, розслаблення і в нетрадиційній медицині.

Див. також

Примітки
  1. Stuart Grassian Psychiatric effects of solitary confinement, September 1993, Madrid v. Gomez, 889F.Supp.1146.
  2. Karen Franklin Segregation Psychosis Архівовано 5 жовтня 2010 у Wayback Machine.
  3. Harold I. Schwartz, Death Row Syndrome and Demoralization: Psychiatric Means to Social Policy Ends J Am Acad Psychiatry Law 33:2:153-155 (2005)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.