Медитація

Медита́ція (від лат. meditatio — міркування) — це практика, коли людина використовує таку техніку - як уважність або фокусування розуму на певному об'єкті, думці чи діяльності - для тренування уваги та усвідомлення, та досягнення психічно ясного та емоційно спокійного та стабільного стану[1][2][3][4][5][6]. Засіб психічного тренування, що набуває різних форм залежно від культурно-історичного оточення[7].

Charles West Cope — Медитація

Слово медитація походить від індо-європейського кореня мед-, що означає вимірювати, роздуми. Латинське слово meditatio початково позначало будь-які фізичні або розумові вправи, від лат. mio (зі значенням «заглиблення в себе») набрало специфічного значення споглядання.

Медитативні методи побудовані на управлінні функціями психіки за допомогою концентрації уваги (пасивна медитація) або волі (активна медитація). Відрізняються не тільки методи, а й способи медитацій.[8]

Медитація — вправа для астрального тіла[8].

Види та техніки

Класифікація в науці

Існує багато класифікацій медитації. На Заході часто виділяють дві основні форми[9]:

  • Медитація концентрування уваги - культивує зосередження та однонаправленість на обраному об'єкті медитації. Об'єкт може бути пов'язаний з сенсорним сприйняттям (тілесне відчуття, процес дихання, зображення, звук, запах) чи ментальною конструкцією (візуалізація, ідея). Прикладами є йогічна практика тратаки - зосередження на полум'ї свічки. А також: уважність до дихання (Анапанасаті), зосереджнення на звучанні мантри, коані.
  • Медитація спостережливості та відкритості - медитація, в якій навичка спостереження трансформується до рівня рефлексивного усвідомлення. Спостереження може відбуватись у широкому спектрі, без концентрації на єдиному об'єкті. В такій медитації, практикуючі намагаються розширити сферу уваги аби залучити потік сприйняття, думок, емоційного наповнення, та/або суб'єктивне усвідомлення. Прикладами такої медитації є Віпасана та Шикантадза у школі Сото Дзен.

Інші класифікації

За дуалізмом суб'єкт-об'єкт:

  • Медитації недуальності протиставляються дуалістичним технікам. Класифікація пов'язана з концепцією "недуальності", що позначає розуміння реальності як "не-двоїстої". Недуальні практики зосереджуються на стиранні розділення між суб'єктом та об'єктом, спостерігачем та тим, що спостерігається. Такі медитації присутні у ведичній і індуїстській традиціях, та буддистській традиціях Махаяни та Тантри.

За положенням тіла та активністю:

  • Статичні (нерухомі) медитації (сидячи, лежачи) та медитації в дії. Прикладом медитації в дії є кінхін - японська техніка медитації при ходьбі. Також, прикладом може бути заняття каліграфією чи медитація під час зафарбовування розмальовки.[10]

За способом маніпуляції увагою:

  • Медитації концентрації протиставляються деконцентрації. [11]

Інші види:

  • Медитації люблячої доброти та співчуття — культивують співчуття. Зазвичай, використовуючи різноманітні візуалізації та рецитації практикуючі змінюють шаблони мислення спрямовуючи його на побажання блага іншим істотам.

Медитації можна розділити на декілька типів за способами виконання:

  1. Перший тип. Увага концентрується на сигналах, що йдуть від об'єкта. Наприклад медитація тратака — концентрація погляду на блискучому предметі, споглядання дерев'яної кульки (практикують у Китаї). Ефект: з одного боку зосередження на предметі призводить до його актуалізації, тобто сприяє свідомому сприйняттю предмета, а це сприяє розширенню свідомості. З іншого боку, тривале зосередження може привести до відключення уваги внаслідок втоми і аутогіпнозу. Об'єктом спостереження можуть бути стереотипи поведінки, емоції, симптоми в тілі, думки.
  2. Другий тип. Різноманітні види навіювань, тобто активне управління функцією волі. В залежності від способів надання команд, ці медитації можна розділити на візуалізацію, словесне, кінестетичне навіювання. Наприклад візуалізація руху енергії, внутрішніх органів, або аутогенне тренування Шульца («Моя права рука важчає»). Таким чином можна працювати не тільки з фізичними відчуттями, а й з думками, елементами світогляду, життєвої позиції, самовідчуттям, самопозиціюванням.
  3. Третій тип, найбільше відповідає сенсу медитації. Це синтез двох попередніх типів. Практикуючи її одночасно дає вольові команди на зміну стану, та споглядає свій стан, зміни у ньому. Це дозволяє контролювати команди, коректувати їх, таким чином підвищуючи ефективність практики, та підвищує шанси на результат[8].

Періодичність

Практично усі види медитації вимагають регулярності занять та наполегливості для отримання результатів. Тривалість сеансу може бути різною. Наприклад школа Трансцендентальної Медитації рекомендує заняття тривалістю 20 хвилин [12]. Деякі техніки рекомендують ще коротші заняття, особливо для початківців. На інтенсивних ретритах тривалість сеансів може складати 90 хв (Віпассана Гоенки). Фахівці рекомендують заняття в один і той самий час, зазвичай зранку або перед сном.

Позиція

Найчастіше медитації практикують сидячи. Вимоги до позиції тіла відрізняються у різних школах, однак більшість традицій підкреслюють важливість стійкої позиції, рівної спини та розслабленого тіла. В той час, як ноги можуть бути складені у позу лотоса, напів-лотоса, по-турецьки чи іншим способом. Часто допускається сидіння на стільці з рівною спиною, якщо складніші позиції недоступні. Очі утримують заплющеними у традиціях що культивують практики концентрації на тілесних відчуттях чи диханні (наприклад у Тхераваді), та напів-заплющеними аби уникнути сонливості (наприклад у Дзен). Деякі медитації Ваджраяни вимагають повністю розплющувати очі, аби не блокувати візуальне сприйняття [13].

Медитація з релігійної точки зору

Найбільше число свідчень про засоби медитації збереглося на Сході. Східний тип медитації, представлений усіма формами йоги в Індії та даосизмом у Китаї, припускає релігійно-містичне розчинення індивідуальної свідомості в безособистісному, океаноподібному абсолюті — ситуація, яка реалізується образами метелика, що згоряє в полум'ї свічі або соляної ляльки, що розчиняється у воді моря. Інший релігійно-містичний напрямок медитації, що культивувався християнством, трактував її як злиття двох особистостей — людської та божественної[7].

У індійських релігіях

В індуїзмі

У Індуїзмі наявне велике розмаїття форм та видів медитації. У давній та традиційній формі індуїзму медитація, в основному, представлена через психотехніки Йоги. Оскільки індуїзм об'єднує велику кількість різноманітних течій, ціль медитації в індуїзмі може формулюватись по різному. Найчастіше як: "звільнення" (Мокша), або усвідомлення єдності Атмана (індивідуального Я) і Брахмана (Абсолюту). Умовно, основні системи психотехнік можна розділити на:

  • Восьмеричну йогу Патанджалі
  • Джняна-йогу
  • Бгакті-йогу
  • Тантричні практики

[14]

В найбільш формалізованому трактаті з йогічної практики "Йога сутри Патанджалі" медитація представлена трьома останніми щаблями (чи аспектами) практики: Дхарана, Дх'яна та Самадхі. Кожен з щаблів описує глибину рівня зосередженості та медитативного поглинення.

В буддизмі

Медитація в буддизмі займає чи не найважливіше значення з усіх релігій. Центральне значення надається практиці Дх'ян та Самадхі — "правильного зосередження", останнього кроку Благородного Вісімкового Шляху. Термін "дх'яна" у буддизмі не є аналогом дх'яни індуїстів. Термін Самадхі вперше з'являється в індійській літературі в колах буддистів. Свідомість людини, що практикує четверту "дх'яну з формою" (яка вважається достатньою для досягнення мети буддизму) описується як: "зосереджена, очищена, ясна, незабруднена, приведена до досконалості, гнучка, податлива, слухняна, стійка, така, що досягла незворушності (самовладання)". [15] В Палійському каноні, в цілому, згадується велика кількість практик:

  • анапанасаті (зосередження на диханні)
  • шаматха (медитація заспокоєння та зосередження)
  • віпасана (медитація прозріння)
  • метта (медитація побажання блага усім істотам)
  • усвідомлення тіла
  • усвідомлення почуттів, емоцій, та станів свідомості
  • споглядання стихій
  • споглядання відразливих об'єктів

Медитація відіграє важливу роль у деяких сучасних школах. У буддизмі Тхеравади, це віпассана Тайської Лісової Традиції [16] та бірманські школи віпассани. У Махаяні це Дзен (особливо школа Сото) та тибетські школи. Японський термін "дзен" та кит. "чань" є аналогом індійського терміну Дх'яна. В рамках Тибетської Ваджраяни традиційним є виконання 3-річного усамітненого медитативного ретриту для отримання статусу Лами (Гуру). На Заході набуває популярності медитація в рамка секуляризованого (позарелігійного) буддизму. Курси медитації Віпассана за авторством С. Н. Гоєнки, що являють собою відгалуження одної з шкіл бірманської традиції, нараховують принаймні 200 медитаційних центрів у світі. Кількість людей, що пройшли 10-денний курс оцінюють понад 1 млн.[17]

Сучасна духовність

Мантра-медитація із використанням джапа-мали, особливо з акцентом на маха-мантру Харе-Крішна, є центральною практикою традиції Гаудія-вайшнавізму та Міжнародного Товариства Свідомості Крішни (МТСК), також відомого як рух Харе-Крішни. Серед інших популярних новітніх релігійних рухів — Місія Рамакрішна, Суспільство Веданта, Місія Божественного Світла, Місія Чінмая, Ошо, Сахаджа йога, Трансцендентальна медитація, Шрі Бхагаван, Брахма Кумаріс та Йога Віхангам.

Медитація та здоров'я

У XX ст. методики медитації розроблялися в деяких школах психоаналізу, зокрема в аналітичній психології, а також як системи психофізичного тренування, розраховані на терапевтичний ефект і не пов'язані з релігійно-містичними ідеями (аутогенне тренування, система «біологічного зворотного зв'язку» та ін.)[7].

Доведено, що зайняття медитацією може вдвічі знизити ризик інфарктів та інсультів[18].

Див. також

Примітки
  1. Walsh, R., & Shapiro, S. L. (2006). The meeting of meditative disciplines and western psychology: A mutually enriching dialogue. American Psychologist, 61(3), 227–239.
  2. Cahn, B. R., & Polich, J. (2006). Meditation states and traits: EEG, ERP, and neuroimaging studies. Psychological Bulletin, 132(2), 180–211.
  3. Jevning, R.; Wallace, R.K.; Beidebach, M. (September 1992). "The physiology of meditation: A review. A wakeful hypometabolic integrated response". Neuroscience & Biobehavioral Reviews. 16 (3): 415–424.
  4. Goleman, Daniel (1988). The meditative mind: The varieties of meditative experience. New York: Tarcher. ISBN 978-0-87477-833-5.
  5. "Definition of meditate". Merriam-Webster Dictionary. 18 December 2017. Retrieved 25 December 2017.
  6. "meditate". Oxford Dictionaries – English.
  7. Медитація // Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. — X.: Прапор, 2007. — С. 245. — 640 с. — ISBN 966-7880-85-0.
  8. Сафронов А.Г. (2016). Йога: физиология, психосоматика, биоэнергетика (російська). Харьков: Ритм Плюс. с. 41–44. ISBN 978-966-2079-46-3.
  9. Tracy Brandmeyer, Helane Wahbeh, Arnaud Delorme (2019). The neuroscience of meditation: classification, phenomenology, correlates, and mechanisms // Research Gate
  10. Is Coloring Within the Lines the New Meditation? - Facts So Romantic - Nautilus. Nautilus. Процитовано 17 червня 2016.
  11. (рос.)Олег Бахтияров. Деконцетрация
  12. The Daily Habit Of These Outrageously Successful People. Huffington Post. 5 липня 2013.
  13. Цокньи, Друбванг. Бесстрашие простоты. ГАНГА. с. 87.
  14. Торчинов, Евгений. Религии мира: опыт запредельного.(рос.) (С.?)
  15. Шаблон:Title="Палійський канон"
  16. first=Илья|last=Журавлев|title=Випассана в монастыре До Сутеп|url=http://wildyogi.info/ru/issue/ilya-zhuravlev-vipassana-v-monastyre-do-sutep-tailand
  17. Overlooked No More: S.N. Goenka, Who Brought Mindfulness to the West // The New York Times. — 03.04.2019.
  18. Медитація може вдвічі знизити ризик інфарктів та інсультів // Дзеркало тижня. Україна, 14 листопада 2012, 22:48 Institute for Natural Medicine and Prevention, Maharishi University of Management, Fairfield. Stress Reduction in the Secondary Prevention of Cardiovascular Disease. Randomized, Controlled Trial of Transcendental Meditation and Health Education in Blacks. // American Heart Association. Circulation: Cardiovascular Quality and Outcomes, November 2012

Джерела
  • Нове «Я». Вплив медитації на свідомість, тіло й мозок. Річард Девідсон, Денiел Ґоулман//Перекладач Олександра Асташова.- Видавництво: Наш Формат, 2019. ISBN 978-617-7682-50-8
  • Серце медитації. У пошуку глибинної усвідомленості (англ. The Heart of Meditation by Dalai Lama, Jeffrey Hopkins). Далай-лама// Переклад. Г. Ровенскіх.- 2017.- 144 с. ISBN 978-617-7535-16-3
  • Внутрішнє світло. Шлях християнської медитації. Лоренс Фрімен//Видавництво: Кайрос.- 2016.- 190 с.
  • (рос.)Медитація. Лінн Лорен// Серія книг «Тайные знания: просто и ясно».- Видавництво: Азбука,2019.- Перекладач Діна Ключарьова.- 144 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.